ніколи не пишу тут. взагалі блоги не люблю, бо треба довго думати і лєнь. от твітер інша річ, писнув собі, маючи обмеження 140 символів, і от тобі все життя. а воно, товаріщі, набагато прозаїчніше..

осінь, да, вже майже дійшла кінця, ну і хуй з нею. такої осені ще не було - з*їла мене, сука, сожрала, кроковтула.

кажуть є таке поняття, як чорна полоса, так от є ще чорнюща полоса, втішує лиш єдине, шо може біла не за горами, хоча в це з часом перестаєш вірити, бо коли на тебе валиться кожен день якесь випробовування, мимоволі усвідомлюєш шо це тупо якась карма.

не хочу навіть згадувати скільки всякої хуйні сталося..ото думаєш страдаліца, якби то було найгірше шо в мене житті було і буде, но нєрвішкі я ізматала нє по-дєтскому.

отак от