коли немає сенсу, то значить буде

=========

20.20

Ти стоїш на гірських шматках каміння морського обриву. Воно старе й міцне, воно витримає ще не один твій крок. Але куди робитимеш ти той крок, кому ж не знати, як не тобі та майбутньому?
Холодний вітер, пронизуючи твоє тіло, творить землетрус тисячі мурах. Той вітер шматує твоє волосся. Тому й вітру все одно, є й ти чи нема. Й камінню тому все одно, хто по ньому ще топтатиметься.
У твоїх очах відображення світу: ті пів неба, що над головою, та ті пів моря, що під ногами на відстані одного кроку з гірського обриву.
У чому сенс життя, якщо в його течії ти лише риба, а не морська зірка. У чому суть твого існування, якщо у цій течії ти не пливеш, а тонеш?
Омріявшись про морські плавання у небі…. Чи може просто через дефіцит мрій у власному світі голови, стоячи на своєму власному краю світу….ти робиш крок
Вперед
І поринаєш
У чиїсь
Обійми.

Бо ж на своєму краю світу ти будеш тільки тоді, коли тобі буде з ким туди піти.

====================