В житті все відбувається однаково, буденно та без розуміння, що будет далі. З самого дитинства нас оточують найрідніші люди та найголовніше люблячі, які сприймають тебе такою, яка ти є.
Всі 9-ть місяців вона поруч, оберігає та захищає тебе від негараздів, переживає так знає напевно, що в середині неї живе разом із нею маленьке чудо, яке змінить не тільки її життя, але й оточуючих. Ось і минули місяці очікування.Народилося маля, яке своїми маленькими оченятами дивиться на маму і не розуміє, що відбувається, але вже відчуває, що її люблять та із її появою значно щасливою стала не тільки мама.
Йдуть миті, дні, тижні, місяці та і роки пізняння, розвитку та шаленого щастя разом із родиною. Коли поруч із мамою ми відчуваємо тепло, турботу та захищеність в обіймах у мами від усіх негараздів. Якщо нас хтось засмутить та скривдить, ми одразу летимо до її обіймів. Лише вона все зрозуміє, підтримає та не буде засуджувати.
Ми не цінуємо митті, які проводимо разом із мамою. Чому ми іноді такі жорстокі? Невже ми не можемо зайвий раз зателефонувати, розповісти про минулий день та просто поділитися турботами, а найголовніше сказати як сумуємо. Адже ми виросли, змінилися погляди, з'явилися турботи, самостійні справи та проблеми, які ми самі намагаємося вирішувати.
Кожного року діти покидають рідну домівку, маму та тата. А що вони відчувають коли ти сідаєш у потяг, провідниця говорить, що вже відправляється потяг по напрямку Херсон-Київ і здається, що ти залишився один. Це стосується не тільки дитини, а і самих батьків. Не буде лунати сміх, галас, бурхливих емоцій не буде та захоплюючих історій. Хоча ми і телефонуємо та розповідаємо, та телефон не зможе замінити живі очі, погляди та до болю рідні жести.
Спокон віків найболючішою темою є тема мами. Ось і зараз минуло два місяці, як я поїхала на навчання в столицю і не можу без маминого голосу, без її сміху та навіть без якихось дрібничок, коли вона стурбована або намагається мене на відстані виховувати. Телефонуючи їй по декілька разів за годину, я чую стурбований голос та те, що навіть тато вже почав іноді роняти сльозу, адже відстань робит свою справу.
Ми відлітаємо, а вона сумує, як ніхто інший. Мамина любов найсвятіша.