прикро, коли раптом виявляється, що твої друзі і не друзі зовсім. це просто люди. люди, з якими ти проводиш час. люди, з якими ви смієтеся над собою, дурієте, божеволієте. але коли вам погано вони відходять в сторону. вони сміються, коли ти плачеш. вони створені лише для веселощів, для масовки, отакі порожні картинки. їх безглузді слова дзвенять у вухах. сміх, вогники, спалахи. але немає ні довіри, ні взаємодопомоги, ні тепла. і коли розумієш, що друзі - це не друзі, а просто якісь люди…хочеться закритися в кімнаті, в темряві і не бачити, не чути їх.