Ніколи ти не знаєш, де знайдеш
і втратиш де, це також невідомо.
Життя - це несподіванка без меж,
що трощить всі можливі перепони.

Він був один, він споглядав концерт,
кругом гуляли по під руки пари,
для нього це декору елемент,
додаток мов до клавіш, бас-гітари.

Він їх не бачив, хто вони такі?
Яке відношення вони до нього мають?
Вони такі щасливі чи сумні,
але усі вони когось кохають.

Та не його. Він десь далеко. Він
повільно переводить погляд з сцени
і…..і враз пробив у його серці грім,
і він зірвавсь із місця мов скажений.

У світлі місяця й нічних прожекторів
він зупинив свій погляд на прекрасній,
на тій найкращій дівчині Землі,
немов той ангел сонячній і ясній.

Й зібравши свою волю у кулак,
сховав усю невпевненість подалі,
" нарешті я зустрів її, це знак,
я завершив свій пошук ідеалів".

Крізь натовп пробирався, мов крізь вал,
немов ті люди завжди там стояли,
він вдалині побачив ідеал,
(нечасто ж зустрічаєш ідеали) !

нарешті вже є фінішна пряма,
він кроках в двадцяти від мрій солодких,
але…….нажаль усе було дарма,
він зупинивсь, затримуючи подих.

Весь світ упав донизу в одну мить,
вона без сумнівів таки була чудова,
та біля неї чоловік стоїть,
він опинивсь там зовсім випадково.

Мов серце розірвало на шматки
і за п’ять кроків до своєї долі
він непорушно став, бо все таки
неможна рушити сім’ї святі паролі.

Зима. Температура. Ля-мінор.
Пуста квартира. І вогонь в каміні.
Про ідеал пригадує він знов
й самотності лиш бачить сірі тіні.