Осінь вдягає тебе у теплий светр,
Вкладає в твої руки зелений чай,
Тобі стає тепло, хоча й трохи жаль,
Ти знаєш, що завжди найкраще
Залишає за собою печаль.

Осінь дає тобі меланхолічної музики,
Налаштовує тебе на хвилю флешбеків,
Сірі думки перетворюються в істини.
Відтепер ти знаєш – нічого вічного,
Ніякої стабільності не знайти,
Навіть тобі.

Осінь не легковажить і не дешевить,
Вона схожа на повільний танець удвох.
Вона наче мить. Суміш радості і болю,
Неначе й відпустили на волю,
Але там тебе не чекає ніхто.