На годиннику 8 година. Мами вже немає. Поїхала. Її не буде тиждень. Ніби це класно. Але радіти мені не дозволяє совість. Я просто не можу! Проснулась і відчула відразу самотність. Просто пустоту. Нічого не хочеться робити. А сьогодні знову стоматолог. Завтра здавати біологію. Треба ще вчити. Я шкодую про те, що вчора не вивчила її з мамою. Бо ж сама нічого не вивчу і все завалю. Боже, дай мені, будь ласка, віри в себе і розуму! І я вірю в те, що в тебе все буде добре! В нас потім все буде добре, мам. Я тебе так люблю, так люблю!