…осінь знову вплітається у скроні тишею одягає порване пальто ця осінь все ще дихає цілуючи зморшками порізане чоло… легкодоступною повією лягаючи на постіль чужих імен а вони так щиро дивляться з надією в жовто - гаряче пекло бачачи едем… ця осінь курсивом лежить на папері а ніч споглядає на замкнені двері і твоє обіймає плече. ця осінь з промоклими п'ятами біжить по колючій стерні ця осінь з забутими датами і мрією на рукаві з вовками біжить не будучи в зграї повз натомлені розведені мости… ця осінь віками тепла чекає з очима сироти… а дощі все крізь вени ножами… і мовчать жовтневі, ще не випавші сніги… хтось обіймає осінь цю руками а їй так хочеться щоб обняли крильми…