прокинушсь зранку я перетворилась на імператорського пінгвіна. Це був наш перший похід і ми уже сповна відчули себе кочівниками які день у день прямували до цілі. Ми йшли не просто так, дорогу нам вказували сонце та зорі, які щороку у той самий час прокладають карту руху для нас та подібних нам. Після тисячі кроків наш народ, зіткнувшись з іншими караванами, що прямують з інших частин світу, добирається до цілі. Тут ми зустрічаємось для того, щоб створити життя, адже це місце вважається найбезпечнішим. Проте трапляється це не просто так, дехто із нас уже має тут своїх коханих і чекав цієї зустрічі цілого року, інші ж шукають рідну душу, співаючи особливі пісні, які поєднують нас у шлюб. Я почула голос, який змусив мене рухатись у його напрямку - ліворуч від мене у 10 кроках стояла моя доля. Прекрасний, він був неначе рідним мені усе життя, його спів став мені найближчим і ми відсторонились від усіх. Аби вижити нам треба танцювати і наш танець став гармонійним, це означало: відтепер ми - пара. Наступні дні ми проводимо у тиші, так заведено у нашому каравані. Незабаром з*являється нове життя і наступає найтяжчий період життя нашої нової сім*ї. Тепер я і мій коханий зобов*язані діяти як одне ціле. Ми передаємо яйце один одному, щоб кожен з нас мав змогу повертатись до моря та вижити. У цей період багато з наших друзів втрачають своїх малят і це означає розрив їхніх відносин, їх танець завершен. Ми ж, боремось за життя скрізь холод, адже наш танець був відпрацьований сотню раз. Малюк лише підтверджує силу нашого кохання. Холод стає все сильнішим, а це означає що багато пар не переживуть його, але спів, який зливається воєдино змушує мене триматись і я живу. Живу для нас трьох. З часом холод унеможливлює наше проживання і нам треба рухатись, ми починаємо рух у сторону Північного сяйва. На половині до цілі, наше яйце тріснуло і з нього виліз маленький, це було чудово, але часу на радощі у нас немає, чергуючись з коханим, ми мусимо добратись до цілі, саме там ми дамо початок самостійному життю нашого малюка. Рух ускладнюється, але коли ми добираємось - відбувається найпрекрасніша ніч із тих, що я коли-небудь могла побачити. Нас зустріло Сяйво, цей момент означав, що я мушу на рік розлучитись із коханим, та відпустити малюка у самостійне плавання і повернутись караваном у місц нашого проживання.
Але я впевнена, наступного ркоу я зустріну Його, бо ми - Імператори - вибираємо пару на все життя, і ніякі холоди не заберуть нас один у одного