Ця осінь стоїть “комом” в моєму горлі…і не виблювати, і не ковтнути її не можна… Мало того, що я лишилася всіх своїх подруг, то і кохану людину втратила… Одним словом “жопа”… Та, що думала має достатньо друзів залишилась зовсім одна… Як перекоти поле в пустелі… Вже не допомагають цигарки та забиті косяки… просто друзів не вистачає. Немає навіть кому розповісти як хуйово, та поплакатись в плече.. Але намагаюсь бути оптимісткою, і шукаю свої плюси в цій ситуації. І находжу. . сильнішою стала… перестала бути наївною дурепою.. почала дивитись на світ знявши рожеві окуляри.. не здихаю поки… значить нормально все..