джонні покинув
вже всі про це чули і всім набридло
мілледж авеню сяє дівочими плечима
це фіфочки із сестринств вийшли на полювання
своє і хлопяче
у них платтячка із завищеною талією
наквецяні личка
і велика пластикова пляшка на всіх

грає музика у «карлос енд тітос»
гріють смолоскипи, стукотять підбори
по деревяних настилах
офіціант каже – ось ваше пиво
чувак біля мене вже, як то кажуть, начитаний
півтома «війни і миру» так точно

мені навіть не зимно тому що довкола люди
люди і квітень
і їхнє пиво у залізних бляшанках
і їхня сп'яніла мова
та сама якою говорить джонні
паті, паті –
завтра і післязавтра буде ще одне паті
Господи Боже, Ти, милосердний
навіть до відступників і ренегатів

посеред тераси – деревяний човен
місцева принада, повна води
десь біля нього, коли вогні погаснуть
знайдуть один із моїх мокасинів
потім мене
у жалісливій америці
у її воді

на радість усім читальникам
я лежатиму як дуже великий гетсбі