антологія місяця – вісім листів із минулого
слово «коханий» на кожному мов на воді
нігті які проходять крізь шкіру – думаю
ми могли б залишитись друзями тепер чи тоді

я пам’ятаю усе окрім того що справді сталося
втома тяжких прокидань голоси голоси
жінка з холодним поглядом – іграшка що зламалася
просто візьми її в руки мов чашу її пронеси

завтра все буде по-іншому – рідний ніжний однаково
хто розпочне цю розмову і врешті стане один
що я можу сьогодні – довго довго не плакати
з чорного горла п’ючи найміцніше з торішніх вин