знаєш, я знову дурна. дурна і все! то забуваю, то згадую. одне сміття в голові та домашнє завдання. я нічого не хочу, але все ж моя сутність чогось потребує. я не маю цього робити, але я дійсно знову чекаю твоє повідомлення, твою смску "гарно виглядаєш", і навіть знаючи що цього не буде, я все ж, дурна, чекаю. знову зустріч-знову розчарування, хоча..мені всеодно.але все ж десь поверхнево мене це хвилює. і це похитує мою внутрішню рівновагу. мене майже ніхто не зрозуміє, всі говорять з пустою фразою "забуть", але ці, ваші, слова ніщо. як далі буде, просто вже втомилась думати. вечір був не поганий, затишне коло друзів в такій милій атмосфері. симпатія від якої я не отримаю відповіді, це мене пригнічує
буду лягати спати, вже втомилась в усіх сферах, завтра рано вставати, адже останній день робочого тижня. на добраніч
здається мені, що все що в мене на даний момент є- це збагачення знання та розуму