Я вже сама не знаю, чого хочу.Але ця ситуацiя просто жах.Я вже не можу!Ну чому вiн мене не розумiэ зовсiм!?Це дуже вiддаляэ мене вiд нього.Я наврядчи вже хочу чогось.Просто людина починаэ мене дiставати.Таке враження, що це все повторюэться, тiльки з iншим.Нажаль.Я знаю, що я теж багато помилялась.Але ж я не iдеальна, я знаю.I я не звинувачую тiльки його.Я стараюсь врахувати його думку, дивитись на речi з тiэi сторони, з якоi iх бачить вiн, а мою думку, моi слова вiн навiть не розумiэ.Таке враження, що навiть i не хоче.Але так не може продовжуватись далi.Треба з ним пооворити про це, обовязково.Нажаль.Тому що, я навiть бачити поки не хочу його, не те що б говорити. Чому все так, чому зараз?