дякую, ти зіпсував мені настрій, коли я я трохі підпортила його тобі, погодся.
хоча.. враховуючи те, що ти мене обманював, не рідко(!), то все нормально і як має бути.
єдиний плюс - давно з тобою не говорила так довго. я люблю твій голос, я люблю в тобі майже все, коли ти нікаплі не маєш схожого почуття до мене, дивно.
треба знайти в собі сили і не думати, просто не думати. якщо ти хотів цього всього, будь ласка - я не маю ніякого права тобі щось забороняти, або заставляти тебе любити чи не любити щось, лише тому що мені так хочеться. по-моєму, я б могла стати для тебе ідеальною дівчиною. такою, якою б ти захотів, але тобі це було не потрібно. це по-дурному сидіти зараз тут пишучи все це і розуміти - я повірила знову, я довірилась тобі, я наступила на ті ж самі граблі.. а ти, а ти нікаплі не змінився. хіба що, можливо, трішки в гіршу сторону для мене.
коли виписуєш всі свої емоції тут, на вьюі, стає трохі легше, АЛЕ бити через тебе кулаки, згадуючи, як ти це робив осінню через мене, набагато приємніше. коли відчуваєш фізичний біль, біль у серці хоч трохи, але меньшає.
і ось зараз, я маю вчити урокі, а замість цього сиджу і виписую черговий пост про тебе, моя-улюбленна-вредна-зануда.
я знаю немало. і якби ти це читав, а я щаслива, що не зможеш це зробити(!) ти б повірив мені. так, мені було і є боляче взнавати щось нове і нове про тебе, АЛЕ я для тебе ніхто і треба з цим змиритись. можливо так, ти любив мене. рік назад. яка тоді була осінь… ммм… згадуючи, аж сльози проступають.. не можу далі продовжити свій пост, іду полежу згадуючи все це шолі. яка ностальгія.