Добрий ранок, зараз би ми сиділи в альтанці і співали, або купались, або сварились.
Співали б "ти не один", або сиділи на кпп і кричали"пончікі, пончікі".
Але я зараз не за те хочу поговорити.
Мені звісно не звично без цієї табірної суматохі, але я знаю те, що треба звикати до цього сірого міста.
Я починаю розуміти те, що я завжди всіх чекаю.Я чекаю поки настане мій час.
І майже всю зміну я чекала, загадувала бажання, відпускала його в небо, а потім говорила вночі про це все на ліжку біля стіни, а зранку я бачила, що нічого не змінилось і так всі 14днів в очікуванні і пройшли.
А ще, я помітила, що я пишу пост на українській.
І ще одне, люди, через 3 тижні на навчання.
я цього всього не витримаю.