Меланхолія. Давно не виливала душу свою. Це літо чудове. Хочу дещо розписати про нього. Цього літа справді виявилось хто є хто. Хто був для мене справді рідною людиною, або ж став нею. Неочікувані повороти. А хто був лише ганчір"ям, яке прикривало себе справжнього. Я стала злою. Робила боляче людям. Не знаю як це сталось. Якась я не така. Знов зміни. Щоліта так. А моє коло спілкування. Кардинально змінолось, навіть не знаю як так вийшло. Але так комфортно, як мені зараз, я не почувалась ніколи. Так добре щодня бачити їхні обличчя та посмішки. Краще бути й не може. Раніше зміни в мому житті мене б лякали, але зараз я розумію що все на краще. Все так і має бути. А літо пролетіло дуже непомітно. Всі яскраві моменти, які стались протягом нього назавжди закарбуються в моїй пам"яті. Тепер це лише спогади. Але у нас ще все життя попереду, щоб творити так звані спогади. І не потрібно думати про завтра. Ми живем сьогодні. Так краще. Краще мати на думці світлі погляди. Краще насолоджуватись сьогоднішнім. Адже один день може змінити все твоє життя. І хто знає, можливо цей день вже настав. Ось така вона. Меланхолія.