Ти з нею.Ти цілуєш її.Вона відповідає взаємністю.Ніжні доторки, як блискавка, пронизують твоє тіло.Поки вона мріє поскакати на твоєму міні-купері, ти згадуєш про мене. Згадуєш.Ти мене вигадуєш.Ти мене знаєш. В пам'яті пролітають моменти нещодавньої давності.Я в думках прилітаю до тебе, сідаю на плече, й шепочу на вушко солодкі, мов липовий мед, слова.Тобі тепло й внутрішній вогник спалахує знову.І знову… "Я з тобою.Я завжди буду з тобою.Можеш не сумніватися - такі почуття не потребують сумніву". Дійсно, коли ти нарешті падав до землі, тоді з'являлась я, пестячи твій внутрішній стержень, даючи життєві сили. Саме життєва реальність викликала тебе на двобій з власною свідомістю.Ти отримував перемогу - з тобою ж була я. Ти - кров з молоком, суміш найніжнішого й найжорстокого. Твоє тіло мліє від спогадів. Твої солодкаві вуста зрадницько мовчать.Анестезовані реалії пригнічують токсини думок, що течуть судинами твоєї пам'яті. Пам'ять людська, що нестримна глибина, ніколи не лукавить. Любий, повертайся. Je t'aime