усе зовсім не так як треба.

не зовсім так, як я би хотіла.

напевно в кімнаті знову речі набуватимуть іншого місця.

напевно якби можна було, я змінила би все. місце поживання, улюблені книги, місця, спогади.
майже все чомусь набуває нульового сенсу. і страху так багато, понад край.

таке відчуття, шо от от порушу правила якоїсь гри.

поїхати звідси б, не втекти, а поїхати.

білет в один і бік.

але, то все так не просто. дихати видалося важче, ніж я вважала.

я не знаю хто я, і не факт, що колись дізнаюся. отака правда, любі мої. дитиною і залишусь