Рідко коли спостерігався такий захоплюючий, різноманітний і широкий розквіт нових ідей, як у ХІХ ст. До того часу вже давно завершився розпочатий в епоху Відродження відхід від поглядів, згідно з якими світ можливо було збагнути лише з точки зору Божої волі. Освічені європейці утвердилися у переконанні, що розум людини цілком здатний аналізувати й спрямовувати людське життя. Ця впевненість ц можливостях інтелекту привела до небаченого розмаїття нових ідеологій. Власне, у цей час ідеологія - тобто система поглядів, що претендує на пояснення минулого й теперішнього світу й на роль дороговказу до кращого життя в майбутньому, - постає як рушійна сила історії.
Тісно пов'язано з цими подіями була поява інтелектуалів, або інтелігенції, як у Східній Європі називали подібну соціальну групу. Неперевершена в обґрунтуванні та поширенні ідей, у мобілізації мас на їх утілення, на авансцену політичних і культурних змін у Східній Європі виходить інтелігенція. І однією з найбільш захоплюючих концепцій, що їх висунули інтелектуали ХІХ ст.. була концепція нації (національної свідомості). Вона, як ми переконаємося, являла собою цілком новий спосіб не лише тлумачення суспільства, а й впливу на його поведінку. На Україні, як і в інших країнах, виникнення цієї концепції, поза всяким сумнівом, свідчило про наближення сучасної епохи, бо з усвідомленням національної незалежності прийшли ідеї та питання, які сьогодні лишаються з нами.