Українському козацтву не вдалося створити рівноправне суспільство. УXVIII ст. соціальний устрій Лівобережної України був приведений у відповідність з устроєм сусідніх земель. З виникненням у Гетьманщині дворянської верхівки селяни знову стали кріпаками, а козаки за своїм статусом зрівнялися з селянами. На правобережжі відновила свій режим польська шляхта, яка повернула старі порядки. У російській частині України соціальне напруження дещо пом'якшувалося завдяки відкриттю для колонізації неозорих родючих земель Причорномор'я, захоплених у запорожців і кримських татар. Але у 1768 р. на Правобережжі, що перебувало під владою Польщі й де соціально-економічне гноблення поглиблювалося релігійною дискримінацією, українські селяни підняли криваве повстання проти шляхти. Це повстання зазнало поразки, а шляхта відновила свою владу. Здавалося неможливим похитнути соціально-економічний лад. Зате початок і середину XVIII ст. у Гетьманщині ознаменувався пожвавлений розвиток культури. І все ж до кінця століття Україна прибрала виразно провінційних рис у всіх своїх регіонах і на всіх рівнях - культурному, соціальному та економічному.