З точки зору території та населення українські землі складали основну частину польсько-литовської держави, яка дістала назву "Республіка" (польською мовою - Річ Посполита) й була найбільшою в Європі державою. Із загальної численності її населення (7,5 млн. чоловік) українці становили майже 2 млн., тобто 28 % (не слід забувати, що всі статистичні дані цього періоду дуже приблизні). Поляки заселяли тільки 180 тис. кв. км. території держави (із загальної площі 815 тис.), але складали близько половини її населення. До етнічних груп країни належали передусім литовці, білоруси, євреї, німці та вірмени.
Після 1569 р., коли зникли залишки адміністративної системи давніх руських князів, українські землі Речі Посполитої було поділено на шість воєводств. Цифри, що подаються у таблиці, спираються на неповні дані, зібрані польським істориком Александром Яблоновським.
Чужинці, мандруючи Україною, часто звертали увагу на велику густоту її населення. Якщо на польських землях вона в середньому сягала 22 чоловік на кв. км, то на українських (за винятком найближчого до Польщі Підляшшя) - близько 7 чоловік на кв. км. Найбільше українське воєводство - Київське - фактично знелюдніло. Іншим було становище на початку литовського панування. З початку XV ст., коли експансія великого князя Вітаутаса досягала Чорного моря, в степу будували довгі лінії укріплень для захисту поселень, що сягали на південь набагато глибше, ніж за часів Київської Русі. Але в міру того як зміцнювалося Кримське ханство та частішали наскоки татар, осіле населення відходило на північ, аж доки наприкінці XV ст. в південній третині України зникли осілі поселення.