Мені не під силу себе зупинити, я не можу собою керувати.
Я вже наковталася різних заспокійливих засобів, але вони не допомагають.
Сльози затоплюють мене.
Я ніколи раніше не підбирала слів під пост на українській мові.
Мені хочеться вживати ненормативну лексику, але я не можу!
В мене пальці стукають по клавіатурі з неймовірним розголошенням болю.
Тільки що, хтось прислав мені на телефон повідомлення з текстом "Ае".Це невідомий мені номер, але я відписала.Відповідь була такою:"?".
Я ніколи не відписую на невідомі номери, і не підіймаю трубку, коли навіть настирливо дзвонять я ніколи не підійму трубку свого мобільного.НІКОЛИ!
Щось я відбилася від теми.
Але я так не хочу поветратись думками назад, я не хочу згадувати те, що ти на мому місці, але що я тобі скажу, ЩАСТЯ ТА УСПІХУ.будь такою ж як і я.
роби всім добре.чуди добро, а потім комусь скажуть нічого тобі не казати.а ще потім, тебе будуть переконливо переконувати, що все буде добре, і все повернеться на своє місце, але цей хтось буде знати, що назавжди він буде на твоєму місці.А коли ти взнаєш правду, перше, що ти відчуєш, це біль, біль в душі.
Твоя душа буде порвана, розідрана, вона буде боліти, а в голові нічого крім фрази "тільки їй нічого не кажи"буде найбільше добивати.
Мені досі болить, вже 4години болить.
Болить і просить перестати.
Але болить все дужче.
Керування собою не можливе.
Раніше б я сказала " Прощай навсегда.Увидимся завтра"але зараз я тобі кажу "Прощай навсегда"
не дзвони\не пиши\не потрібно.
було добре, воно пройшло.
з мене вистачить болі та образ.
прощавай