Немає. Нічого. Гіршого. Коли в тебе все показушно зашибісь, і ти навіть сам у це потороху віриш. І коли ти зранку до вечора тусуєшься з супервеселими друзями, але при сумній нагоді розумієш, що тобі навіть ні в кого переночувати. Коли тобі просто нікому заспівати пісню над кістками, щоби ти ожив, нарешті, щоби твоя кольорова оболонка знову наповнилася твоїм вмістом, а не лише вакуумом, який ти ковтав, ковтав і наковтався.