Придушити б все це.. Наступити ногою й чекати доки не перестане кричати.

Паскудство! От тільки, приходить розуміння, що всю цю "кашу" заварила я сама.. Люди самі придумують собі проблеми. . самі ж потім страждають через це. Чому так важко просто повірити в те, щастя, чи як би це назвати.. Чому так важко, насолоджуватись тим що є, і не думати про те, що буде " завтра". Чому зараз, так важко робити все те, що робила раніше?! Кляті зміни, які приводять до депресіїї, меланхолії.. Варто зробити "правильний" вибір.. А що, якщо вибір виявляється не правильним?! Замкунись в собі й чекати поки хтось не витягне тебе з лайна? Неет уж, спосибо! Людям притаманно робити помилки.. Але не варто вважати, що життя - це суцільна помилка..

В гору..

З тобою…