ПЕРЕДМОВ А

Я припідняв її талію та вдихнув солодкий аромат. Я відчув, як мій рот починає автоматично відкриватись. Я знав, що не зможу витримати цієї спраги. Та її ніжне тіло, яке палало підімною зламало мою останню витримку. Вона дивилась на мене зляканими очима. Я знав, що вона хоче мене так само, як і я її, але не видавала цього. А ще вона прекрасно знала хто я. Хоча я вже сотні разів пожалкував, що сказав їй про це. Та інколи мене це забавляло, адже вона ще не знає, що я один з перших вампірів. Вампір, якого вбити неможливо. Вона заплющила очі і зупинила дихання. Я спочатку подумав, що вона хоче просто заспокоїтись, але коли пройшло 20 секунд я зрозумів — вона хоче вбити себе. Адже вампіри не п'ють кров мертвих і я не виключення. Вона хотіла померти аби я не скуштував її крові. Шкода, що це неможливо. Я поплескав її по обличчі. І вона тісніше стиснула зуби. Я знав, що вона програє в цій битві між собою. Я притиснув її ближче до себе та впився в її губи. Я вдихнув її легені повітря і відчув, як її серце стало набирати швидкість. Вона програла і розуміла це прекрасно. Вона розслабилась, але не відповідала на поцілунок. Хоча я найбільше бажав цього. Але в мене є ще достатньо часу аби змусити її відповісти мені. Я різко відпустив її і вона ошелешено глянула на мене. Я завжди був стриманий з нею і прямий. Я різко на неї глянув. тобі не вдасться від мене втекти….ти приречена і я тобі це неодноразово казав, тому моя тобі порада. Будь хорошою дівчинкою. Я різко посміхнувся та вийшов з кімнати. Лише одним жестом я дав команду аби мої підлеглі зробили те, що я не зміг зробити…