Танцюючи стриптиз перед колишніми коханцями моя душа заробляє копійки,
А вони криво усміхаються розглядаючи моє тіло вкрите кривавою пліснявою.
Мої каро-зелені очі з зневагою дивляться у їхні зіниці, чи пак наскрізні дірки
Бо старе радіо не йме віри, що я виграю. Воно цю війну вважає давно недійсною.

А й правда, казки вже давно закінчились: принцеси стали домогосподарками,
А діти більше не хочуть мріяти, як ступлять на Місяць, або врятують наш світ.
Вони ростуть недолугими інтровертами тішачись випивкою з дешевими цигарками
І помирають не доживши до тридцяти. Ви помітили: на вулицях побільшало сиріт.

Більшість людей сьогодні схожі на пластикові стакани - такі ж одноразові та дешеві.
Просто наш світ став не дорожчим аніж чергова вокзальна повія, в якої немає імені.
Поглянь на себе - ти продаєш дитячі нирки і повні кровавих грошей твої обвислі кишені,
Але сьогодні це в порядку речей. Просто цей світ вже на краще ніколи не зміниться.