Його дружина щоранку вставала о сьомій. Всі чотири роки, рівно о сьомій нуль-нуль. Вставала і фарбувалась. Він ніколи не бачив її без косметики. Ніколи не знав, коли в неї місячні. Ніколи не чув, аби вона жалілася в цей час на біль. І ніколи не помічав, щоби вона ходила у туалет.
Героїчна жінка?
Хуй там. Вона однаково йому набридла.

Вона ніколи не спала голою, а завжди тільки в піжамі. Вона ніколи не ходила по хаті в потворних халатах, бігудях чи футболках із розтягнутим горлом.
Вона однаково йому набридла.

Змінювала настрої й обличчя «па нєпанятним, не паддающімся логікє законам», не бувала однією й тією ж, він не знав, яка вона насправді. А навіщо ж чоловікові правда? Правда — це коров'яча доля. Не коров'яча — це таємничість
Ха— ха! На-брид-ла!!!!

Сиділа й чекала його вірною Пенелопою, поки він тусував собі хтознаде (в моєму місті) й бозна з ким (зі мною).