Я поступово перетворююсь в щось матеріалізоване. Ці субєктивні погляди, приземленні понятня. НАБРИИДДДЛОООО! Я перетворююсь на овоч і це в край мене гнітить. Куди подівався цей вітер, цей шум в голові, який надихав на подвиги?! Все стало занадто банально. Ця пасивність мене вбиває. Чогось не вистачає.. Чогось конкретного.