New day...

мрія:*

з тобою)

Вже пройшло 16 днів…16 днів, коли я тут, у іншому місті, у іншій країні, з іншими людьми) Здавалося напочатку все так просто, так легко і безтурботно, не буде мами з татом, які контролюватимуть щохвилини, які будуть постійно дзвонити і запитувати: "Де ти?", тут ти вільний, але не так все легко і просто.Ти тут самостійна, вже задумуєшся над майбутнім, сама розпороджаєшся грошима, сама вирішуєш як повести себе у тій чи іншій ситуації.Це якось весело і водночас сумно, бо стаю самостійною, а ще стаю дорослою і це чогось лякає (
але все буде добре:*
Я знаю:*
я сумую за рідними, я сумую за тобою(

Ти в мене найкращий, я вірю, я знаю, що майбутнє буде лише разом)
ВСі наші мрії будть) почнуть здійснюватись, надіюсь, цього літа :)

і буде так :)

прийшов час написати трішки про нове життя)
як нове?
просто не в Україні, не в Луцьку, не в школі, почалось:
Унівєрррчік, гуртожиток, пари, стипендія і багато нового)
Я в Любліні, а яка ж тут краса, які тут вулички, вони так нагадують Львів, місто таке спокійне і просторне, таке шумне і водночас тихе, які тут краєвиди і які привітні люди)
Унівєрчік: Він крутий, наші перерви, кава, ксерокс і магазин, який ми ніколи не можемо вчасно знайти, бо там все так заплутано))) )) )
Гуртожиток харош, бо тут весело)) Тут всі біжать зранку на зупинку в 7-40, бо нею можна найшвидше доїхати до унівєрчіка) тут всі вітаються: cześć, навіть якщо тебе вперше бачать)
мені не вистачає лише рідних, лише тебе єдиного!Ти в мене чудовий, якби ти був тут, то все було б ідеально!

ось наші фото з Настьою, ой перепрошую з Анастаз*єю) ахахх
Виходили з Bareku=)

А он единственный прикроет одеялом, будет заботиться, заставлять укутываться шарфом и сладко целовать.Цените то, что имеете :)

+1…урааа
mandarisha, очень рада)

Бути з тобою-це завжди приємно, весело і завжди закохано)
Не винятком був і вчорашній день) Все було прекрасно, ти завжди знаєш як підняти мені настрій)
Вдень ми сиділи на лавочці біля ТЦ "Гостинець", пофотографувались, ось доречі фото:

Там чогось не ладили, але скоро розвеселились і пішли в "Там-Там" за вином, ще спочатку знали, що цей вечір має бути особливим і романтичним)
Поїхали до тебе, замовили суші, які привезли зовсім невчасно) хахах "Треба написати на них скаргу"-сказав ти)
Потім ми мило сиділи і дивились фільм, про щось говорили і пили за нас)
Я дякую тобі за такий чудесний вечір, бо тільки ти міг його таким зробити)
Я так міцно тебе люблю))
Дякую♥

Дякую♥

Дякую♥

з нетерпінням чекаю завтрішнього дня!!!!!!!!!!!!!!!!

Вже лишилось так мало, так мало часу..хоч мені і завжди було його так мало.Я скоро їду, їду не так далеко, але кордон, як же ж він все змінює…Я сумуватиму за тобою, за тобою, мій найрідніший у світі) Вже 2 роки ми разом: у радості, смутку, разом радіємо, сміємось, дуріємо, сумуємо…
Все так добре, але тут ця розлука…Раніше я не усвідомлювала всього того, що буде перед від*їздом, спочатку я думала, що все буде гаразд, потім розчарувалась, а зараз ти мене заспокоїв, так, саме ти, мій рідний!
Я дякую Богу, що ти з*явився у моєму житті, дякую долі і дякую такій любій порі року-літу: ти народився літом і саме літом, після твого повноліття все розпочалось…несподівано і так романтично. Ми ж знаємо один одного ще змалку, але чогось подивились один на одного по-іншому лише через
-надцять років!
Ти став незамінним, став єдиним коханим, другом, найдорожчим, найкращим…
Ти став всім!!!
Можливо, моя ідея поступати в Польщу тебе розчарувала, але я дякую тобі, що ти в той момент мене підтримав, я дякую, що ти поруч, що саме ти ділиш зі мною всі моменти радості і смутку!
Чомусь важко, бо покидаю тут тебе, але з іншого боку знаю, що все гаразд) Я дуже тебе люблю і це допоможе мені далі, це допоможе НАМ!
Пробач мене, якщо роблю боляче, пробач, якщо роблю щось не так.Тут виправдань немає…
Я б дуже хотіла, щоб ти поїхав зі мною, проте це, напевно, вже неможливо…
Ти найрідніший мені, ти став частинкою мене, тому я кохатиму тебе дедалі більше, бо бути без тебе я просто не зможу (
Ще раз пробач (
Я щиро вірю у наше майбутнє і я впевнена, що це все буде, що купа НАШИХ мрій збудуться, що все буде чудово)

♥♥♥
Я міцно тебе люблюююю

♥♥♥

п.с.який ти в мене класний:*

♥♥♥

мені просто пощастило з тобою…

Деньок сьогодні був насичений, взагалі-то, як завжди, останнім часом.

Зранечку я встала така хазяюшка, поприбирала в кімнатах, а потім це все виявилось не зря, до мене пізніше завітав коханий) Я його нагодувала смачним обідом і ми спонтанно вирішили поїхати купити йому кофту, таку ммм Adidas, мою любіму з капюшоном) Потім нєжданно купили кроси Nike, вони ж афігєнніііііі))) Ех, який красуньчик) Забрали фото, пройшлись по-центру, посміялись в примірочній адіка)

По дорозі додому ми купили німецьку шоколадку, яку мали з*їсти з кавою, но в нас це не вийшло(

КОли прийшли до мене додому, то мама канєшно зацинила пакунки і сказала, що все це класне(канєшно класне) ♥

Ввечері на годинку я зустрілась з Настьою,

ми попили смачнющої кави, посиділи в скверику і насміялись, продумали всі наші путі по Любліну, паразмишляли над виходами з різних апасних сітуаций (слово Настіного тата :))) )

"Аби тільки не заблудитись" -думаємо ми) а так все буде добре, бо по-іншому ніяк)

happy♥

happy♥

happy♥

п.с. вже скоро…: (

Я счастлива, ведь у меня есть всё, чтобы ею быть♥

Привет, родненькие:*

Эххх, как давно я не писала ничего, но вдруг захотелось начеркать пару строк)
В последние дни я чувствую себя «не в своей тарелке», потому что мне скоро, совсем скоро, нужно будет покинуть этот милый и родной город, я люблю всех и каждого, кто здесь живет_)

Я буду жить в чудесном городе под названием Люблин, который совсем неподалёку от Луцка, всего 300 км, но как же всё поменяется!

Мне важно, что бы меня здесь помнили… Как-то тяжело, как-то не уверенно я себя чувствую, но так же я уверена, что совсем скоро это пройдет.

Я буду скучать по дому, это неизбежно. Я буду скучать за родными, близкими и за любимым, дорогим сердцу человеком:(

Мне важно чтобы меня поддерживали, чтобы любили и ценили, тогда я со всем справлюсь)

у меня эта поддержка есть, поэтому мне нечего бояться)

Cпасибо, что вы есть у меня<3

вже все так близько..так наближається (
так хочеться нового, але так не хочеться покидати старе..не забуте, ні, те, що таке рідне, таке необхідне і близьке до серця!
Залишати тут тебе, мого рідного і дорогого, тут ми стали щасливими, усміхненими, такими радісними і сильними, скоро настане час найбільшого випробування, найтяжчого, але ми сильні і ти сильний, я вірю, я знаю. що все буде добре, дуже добре.
Зовсім скоро буде:
" сквозь города, я люблю тебя", бо я любитиму, терпітиму розлуку, яка надасть сили, а головне- ще більшої любові, кохання до тебе.
Буде важко, нестерпно важко, але ми зможемо.бо вже і так скільки всього пережили, знай, ти рідний мені, я дорожу тобою і все буде чудово:*
Ваня Прушко, я кохаю тебе