Вже лишилось так мало, так мало часу..хоч мені і завжди було його так мало.Я скоро їду, їду не так далеко, але кордон, як же ж він все змінює…Я сумуватиму за тобою, за тобою, мій найрідніший у світі) Вже 2 роки ми разом: у радості, смутку, разом радіємо, сміємось, дуріємо, сумуємо…
Все так добре, але тут ця розлука…Раніше я не усвідомлювала всього того, що буде перед від*їздом, спочатку я думала, що все буде гаразд, потім розчарувалась, а зараз ти мене заспокоїв, так, саме ти, мій рідний!
Я дякую Богу, що ти з*явився у моєму житті, дякую долі і дякую такій любій порі року-літу: ти народився літом і саме літом, після твого повноліття все розпочалось…несподівано і так романтично. Ми ж знаємо один одного ще змалку, але чогось подивились один на одного по-іншому лише через
-надцять років!
Ти став незамінним, став єдиним коханим, другом, найдорожчим, найкращим…
Ти став всім!!!
Можливо, моя ідея поступати в Польщу тебе розчарувала, але я дякую тобі, що ти в той момент мене підтримав, я дякую, що ти поруч, що саме ти ділиш зі мною всі моменти радості і смутку!
Чомусь важко, бо покидаю тут тебе, але з іншого боку знаю, що все гаразд) Я дуже тебе люблю і це допоможе мені далі, це допоможе НАМ!
Пробач мене, якщо роблю боляче, пробач, якщо роблю щось не так.Тут виправдань немає…
Я б дуже хотіла, щоб ти поїхав зі мною, проте це, напевно, вже неможливо…
Ти найрідніший мені, ти став частинкою мене, тому я кохатиму тебе дедалі більше, бо бути без тебе я просто не зможу (
Ще раз пробач (
Я щиро вірю у наше майбутнє і я впевнена, що це все буде, що купа НАШИХ мрій збудуться, що все буде чудово)
♥♥♥
Я міцно тебе люблюююю
♥♥♥
п.с.який ти в мене класний:*
♥♥♥
мені просто пощастило з тобою…
