Это просто Вьюи блог

Мамо, не плач. Я повернусь весною. У шибку пташинкою вдарюсь твою. Прийду на світанні в садок із росою, А, може, дощем на поріг упаду. Голубко, не плач. Так судилося, ненько, Вже слово, матусю, не буде моїм. Прийду і попрошуся в сон твій тихенько Розкажу, як мається в домі новім. Мені колискову ангел співає I рана смертельна уже не болить. Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває Душа за тобою, рідненька, щемить. Мамочко, вибач за чорну хустину За те, що віднині будеш сама. Тебе я люблю. I люблю Україну Вона, як і ти, була в мене одна.