налей мне чашку чая

Жила була тьолка. Нормальна така тьолка, з маленькими сіськами, великою дупою і жирними ляшками. Ну впринципі сіські в неї були не сильно маленькі, дупа не велика і нормальні ляшкі. Просто вона вбила всю цю херню собі в голову і ніхто її не виб'є. Так вот, вона була не уродкою тому хлопців мала достатньо. хоч всі її відносини не тривали більше місяця.(не могла вона терпіти всіх цих безпорадних хуїв біля себе). Вона вже думала що їй пороблено і все життя буде кожного місяця кохати якогось іншого хлопця. Але не так сталося як гадалося. Одного дня зустрівши того єдиного, їй на думку не спало, що це може бути він. Звичайний хлопець, який особливо не привертає увагу. Хоча її увагу привернув. Спочатку вона подумала "та ну, придурок якийсь." А потім "бац!" Так неочікувано як дитина всцялась -закохалась в нього. Він теж одразу звернув увагу на цю придуркувату дівчину. І через деякий час зробив перший крок. І вони були разом. От такий от банальний хеппі енд. Такщо можливо ваше кохання поруч, просто ви не звертаєте увагу на це. І можливо у вас не такі вже маленькі сіські, не така вже й велика дупа та не такі вже й жирні ляшкі. Просто ви себе недооцінюєте.

За вікном у мене ось уже другий тиждень лежить мертвий голуб. Майже як
в анекдоті про мертву чайку ("Синку, оно мертва чайка! - (Син,
дивлячись в небо): - Де?!") Не знаю, як його спіткала смерть саме
там, де він і його товсті й тупуваті небесні побратими зазвичай їли
зерно чи кинуті нами з вікна хлібні окрайці. Лежить собі, немов убитий соколом, як на картинці. Я його якось не відразу й помітила. Бо небесні побратими мертвого голуба, живі,
товсті, брудні й нахабні, так само цілою зграєю приземлялись на кусень сірого та брудного асфальту під вікном похарчуватися. І мало того, що присутність мерця їх не відлякувала,
декотрі з них не гребували дієтичним голубиним мясом. Хтось би з огидою називав їх канібалами, а хтось би померлого голуба справжешнім буддистом, мені, дивлячись на
сірий трупик і цільні шматки закамянілих сухарів довкола нього,
робиться сумно з нальотом примітивної філософії: оно накидали тобі
такої прошеної їжі, а ти вже й не годен її їсти. Як там було? "Не
просіть у Бога хліба не у слушний час, бо обернеться каменем". От мені
й ілюстрація. Шкода, правда, що я не Бог. Ато би точно мала достатньо
довгу швабру, аби спихнути трупик із дашка, аби мені не розкладався до
весни аж тут.

ви напевно замітили, що у всіх нас є багато інстинктів… назву пару.. перший це напевне хачування.. тебе ніхто не вчив що треба їсти, ти сам собі відчув що голодний і почав просити їжу- інстинкт..інстинкт продовження роду.. тут без пояснень.. батьківський інстинкт.. я думаю всі зрозуміли про що я.. і так далі, їх безліч.. НА мою думку саме найбільш поширений інстинкт-це інстинкт Стада… Ми всі одне велике Стадо.. куди всі, туди і ми.. хтось почав курити, спочатку на цю фігню повівся один, потім другий, а далі інстинкт стада.. курять майже всі… так само алкоголь.. наркотики.. якийсь один почав вживати, другий дурний повторив за ним, зробити вигляд що він теж крутий, і тут понеслось..навіть всі ці субкультури: панки, емо, готи, ванільки, хіппі і т.д.. окремі згуртовані купки стада.. просто в них трошкі інші бзикі і таракани в голові.. та що вже говорити.. ви візміть одяг.. один взув кеди, завтра пів міста в таких самих.. так само і куртки, шапки, штани і так далі.. ні грама оригінальності та свого смаку… всі чомусь бояться показати свої погляди на все.. ну да краще так як всі… Не будьте Стадом.. покажіть своє Я.. у кожного своя думка, покажіть своє бачення на світ..

покидаю трішки старих проз і цитат, щоб трішки заповнити новий блог

моя дурна голова завжди підносить мені купу лайна на підносі.. я забулась емейл і пароль до того блогу, тому завела новий.. надіюсь хоть цей не забуду. ну як кажуть Велком.. витирайте ноги..