STAY

Мріяти, хм, ми мріємо перед сном, коли ідемо в школу чи на роботу, коли їдемо в машині чи слухаємо музику…ми мріємо завжди…ми мріємо про завтрашній день, про те що б зробити, що б з'їсти, ми мріємо про майбутнє…ми мріємо про минуле, про те що б було якби не сіли би в ту машину, не поїхали б в інше місце, не прочитали б цю книжку, не сказали ці слова…ми мріємо, бо це нам подобається, це робить нас щасливими, це дає на багато чого зрозуміти, відчути, це не матеріальна річ, це щось що дане нам людям і не дано іншим..але це робить нас щасливими, приносить насолоду…мрія на мою думку це крок до щастя

Оля Собчук:*

У кожної людини є якась своя мрія. Мрія яка майже не раельна, але ми з надією сподіваємося на те, що вона колись все таки здійсниться.

А ви ніколи не задумувались над тим, щоб робити якісь певні дії для того, щоб ваша мрія здійснювалася?

Щоб давала якісь знаки, про те, що вона збувається, можливо не відразу, можливо по частинках, але все таки збувається ??

Робіть для цього все можливе і не можливе, ви це робите для себе, для свого ж задоволення…Мрія - це і ваша певна мета до чогось, так прагніть її здобути, прагніть дійти до неї_)

Марта Боярчук

— Ты слишком много смеешься. Это несерьезно.
- А ты слишком серьезный. Это не смешно.

вот бывает такое чувство что просто хочется уехать, просто хочется замкнуться в себе.
никого не слышать, никого не видеть.
это очень жуткое чувство когда тебе никто не нужен и ты никому ведь тоже не нужен.
тебя никто не любит- думаешь ты.
все тебя ненавидят, презирают и ведь ты ничего не сделал, а эти людишки такие же как и ты. их так же презирают, ненавидят хоть они никому ничего не сделали

будьте счастливы, ведь счастье это самое главное что нужно человеку.
никогда не поглощайте себя в это ужасное чувство.
ЛЮБИТЕ И БУДЬТЕ ЛЮБИМЫ.

Дякуююю, за цей чудовий день:*

Когда дела совсем плохи, остаётся только смеяться

Многие мечтают о настоящей любви. А вы знаете, что это на самом деле? Это не бесконечная романтика, цветы, утро вдвоем, помолвка, свадьба и дети. Перед этим Вам суждено пройти вранье, ссоры, обиды, недостатки, возможно, даже предательство. Через это проходят все, кто пробует любить, кто ищет вторую половинку. Но лишь те, кто сможет простить выше перечисленное - любят по-настоящему. Им ничего не страшно. Их любовь ничего не боится. Выбирайте того, кому сможете отдать жизнь. Подарить душу. Ради кого сможете растоптать свою гордость и самолюбие. Ради кого сможете пойти на жертвы. Кого сможете поставить на первое место, оставив себя на втором.

чувство ностальгического воспоминания о людях и вещах, отсутствующих или навсегда потерянных, сопровождающееся невыносимым желанием увидеть их и обладать ими снова.

тебе ли учить меня жизни?
прокуренными руками тянешься к зажигалке, сжимая среди палец остаток эмоций. пускаешь дым и улыбаешься моей любимой улыбкой.

тебе так чуждо откровение.
за пошлостью и лестью
ты скрываешь Всё,
и не заметно никому твоё волнение.
ты был бы гением,
коль выбрал б путь,
где неизвестно слово "мнение".
я потерялась в обсуждениях,
твоих словах о поведении,
о том, что люди, без сомнения,
не стоят даже грамма сожаления.
ты очень глуп.
как жаль, что мало времени
и снова сожаление, к тебе стремление,
изнеможение, испепеление.
наверно хватит.точка.
нету времени.

мне ли учить тебя жизни?
громкими мыслями молчать о том, что было самым важным.
притворяясь бесчувственной тварью, умирать в одиночестве.

Нет. Ни тебе, ни мне.

Елена Май.

всех поздравляем с великим днем, Днем Победы!
скажем спасибо нашим дорогим ветеранам, за мирное небо над головой.
мы помним их подвиг и мы гордимся!

Життя – це як твій власний фільм. Власні сюжети, власні герої. Лише ти можеш змінити наступний кадр. Але у житті, як і у фільмі є стільки захоплюючих моментів, стільки поворотів долі. Людину судять по минулому. А що ж насправді минуле? Занурюючись у минуле – ми пропускаємо теперішнє. Старанно згадуємо минулу картинку з фільму, ми не звертаємо увагу на те, що відбувається зараз і у цей час пропускаємо майбутнє. Не важливо чи був ти хорошим, чи заподіяв багато нещастя близьким, не важливо чим ти захоплювався, які у тебе були цілі, не важливо…Звісно твоє минуле це частинка тебе, але на те воно і є Минуле – що уже минуло. Просто там жити точно не треба. То можливо мені варто розповісти про себе та свої амбіції на майбутнє? Ні! Адже фільм такий непередбачуваний. Ти можеш завжди здогадуватись, що буде далі, але ти ніколи не знаєш напевне. Завтра може усе змінитись. У мене може бути інший колір волосся, інші захоплення, інша мета у житті…Тому не варто зациклюватись на швидкоплинному, на тому, що у майбутньому може бути інакшим. Сьогодні! Так є лише сьогодні і тепер! Є момент, і у цей момент я тут, я така, яка я є! Відкинувши усе минуле і не думаючи про майбутнє я фокусуюся на цьому кадрі, кадрі, що зараз перед моїми очима. Я стараюся взяти максимум з того, що є зараз. Не звертаючи уваги на другорядне іти у вічність. А що ж таке вічність? Вічність у кожному, у кожному з нас. Це людський стержень, який формує особистість, який дає нам ціль у житті. Людська душа. Людська душа – це напевно єдине, про що я б хотіла сказати, розповідаючи про себе. Душа- це як суть фільму, це її головна ідея. Саме через непередбачувані, хвилюючі, небезпечні, сумні, радісні, щирі епізоди ми розуміємо, чому ми дивились цей фільм. Ми не можемо спинити фільм на середині його перегляду, ми мусимо додивитись його до кінця. Тому нажаль і про душу свою я нічого не можу сказати. Я ще не завершений фільм, я лише на початку свого шляху. Довгий і складний, небезпечний і тернистий..
Але одне я знаю напевне – життя потрібно прожити так, щоб коли ішли фінальні титри тобі аплодували стоячи.