Lo♥e

Для мене цей тиждень був важчим чім уся осінь. Так багато справ звалилося на мене, так багато проблем які треба вірішувати вже, завал в школі з усіма оцінками, завал в особистому житті, така невизначенність між двома людьми, яка постала переді мною буквально 3 дні назад. Я розумію, що покидаю ту людину, за яку трималася весь рік, саме у той момент коли можна було все відновити. А тепер я тримаюся за людину у якої помойму навіть є якісь почуття до мене, у які я не можу повірити. Я розумію що не хочу втрачати, але я не хочу нічого більшого ніж є тепер. А ще у мене є чудо-предмет у школі називається "хімія". Цей предмет веде чудо вчителька, яка постаила мені дві одиниці при умові, ющо я не була на тому уроці.І ось мені треба їх виправити.А ще мене в школі є вчитель який прилетів з Марсу, щоб навчити нас фізики. Він не виносить коли у людей хороший настрій, він не виносить сміху і тому, за наш хороший настрій і сміх, на уроці фізики я і Іра отримали по двійці. Клас. А ще глава нашої школи- пан директор не любить коли на його уроках ніхто не пише конспект з мультимедійної дошки, і неиє проблемою те, що ми повині списати 10 речень про якусь глобалізацію за хвилину і 25 секунд.А на настуний урок він любить давати самостійну саме по тому слайду де булонайбільше тексту і найменьше часу на його написання у зошит. Висновок-3 по географії. А ще завал з математики. І іншої єрунди яку я вчу не зрозуміло для чого. Надіюся, що це тимчасові проблеми і до свого Дня народження я всі проблеми вирішу, на що мені дається час- 1 тиждень і 2 дні.Тому включаємо трубіну і бистро вирішуємо усіііііі свої проблеми. Нагорода буде прекрасна. У свої 16 у мене не буде жодної проблеми:3

никогда не звоните бывшим,
не срывайте трубок,
не смейтесь с ними над вашими старыми шутками.
иначе вы будете духовными проститутками,
изнасилованными
дорогами,
остановками и маршрутками.
никогда не отвечайте, на поздней ночью присланное,
отчаянное сообщение
размером в две простыни,
притворитесь безучастными,
не задавайте встречных вопросов.

а иначе вся эта канитель
с "а ты помнишь, как было круто",
" мы же собирались слетать в египет "
никогда не закончится.
и вас досуха,
до самого донышка, выпьет.

никогда не звоните бывшим,
не храните всяких душещипательных переписок,
даже когда чувствуете, что терпению вашему конец близок,
путь "уйди, но вернись, когда я буду по тебе умирать" - отвратительно низок.

так что не нужно банальной рефлексии, песен заезженных на репите,
просто поймите -
теперь вы без него (без неё) кушайте, пишите, спите.

и никогда им больше в полтретьего ночи, пожалуйста, не звоните.

—

Ахаххах- моя перша реакція на питання. Дітки скільки ж вам рочків? І дійсно, їм всього десь 10-12.І всежтаки я розкажу.

-Хей!

я повернулася

- Скільки коштуєш на ніч?

-Ахахахха, Шо?!!

-Ну скільки?

-Дітки скільки ж вам рочків?

-Вже не дітки!Так скільки коштуєш?

-Задохуя багато, у вас стільки нема!

-Чого ти йдеш як під кайфом?

Пафосно-ахуєнна походка і фак їм, я навіть не повернулася. вони щось прокричали, я проігнорила і знову показала фак.

Ось так, тепер зі мною хочуть спати діти. Ахахах, дааа Маріна….

Я кароче хочу в школу. Да, це, мабуть, найдивніший пост якій я написала, але даа, я хочу в школу. Мені надоїла буденність сидіння в інтернеті і вечірніх прогулянок. Кожен день ідентичний до попереднього. А в школі все так непередбачувано, особливо на контрольних з історії, коли вела Н.Я. А уроки німецької, з улюбленим Чопеєм просто ульотні. Таких не буде більше ні в кого, адже тільки ми можем кидатися у нього пластиліном.

Поседеньки в їдальні і поїдання хлібу бідними голодними дітьми. Часті запізнення на уроки англійської, з поясненням: ми були у їдальні. Усі самостійні-контрольні конкретні люди писали у коридорі, але чомусь відповіді у нас всіх всеодно були одинакові. Часто-густо ми взагалі не з'являлися на уроках, особливо в кінці року, нас навіть не лякало ДПА до якого треба булого готуватися натомість ми сиділи чито у Solo чи то у славно звісному ChickenHut.

Особито я на уроках праці та фізкультури не з'являлася більшу частину року) А уроки біології запам'ятаються на все життя надутими засобами контрацепції, Деніс такій Деніс… Перерви на яких ми всі бігали хто куди, хто в Наш Край хто курити, хто в їдальні, хто взагалі біг з школи. Математика не була б матиматикою якби ми з Сашою на сфотографувалися на вебку:

Наш клас завжди асоціював себе з фруктами: то "я-банан, я я- банан" то онлі лайми, які я терпіти не можу, але всеодно вмудрилася вписатися в ту двіжуху. А ще у нас на уроках математики можна впевнено пити Revo і Л.В. навіть не подумає що це щось з того, що в школі пити не можна

9А чи вже 10А, я дуже надіюся, що до нас не докинуть ніяких куниць, адже ми вже сформований клас, і кожен в ньому сформована особистість, ми можем тільки з білю відпускати наших але приймати чужих нам не дано. Ми такі як є, ми всі це частинка чогось одного великого цілого, чогось такого рідного і теплого, чогось такого, чого після 11 класу уже не буде.