hello.

А усі ж такі от горді, круті…Подаруєш валентинку, так дехто "дякую" не каже.

Хіба це так бридко та неприємно, отримувать подарунки?

Або ще "А чого валентинка така маленька?"…Люди, та головне ж увага!

Признайтесь собі, от прийдете ж додому і:"Уіііі…мам, мені кучу валентинок і подаруночків понадарювали^^"

Не будьте невдячними!А то навіть неохота дарувать.

Я залежна від людини. Я зрозуміла це лише зараз…Я постійно очікую sms/повідомлень в соц.мережах.І без них я з розуму з"їжджаю! Останнє прийняте повідомлення 7.02…Дивно.

Тупі думки..якби ото написать щось.

Втомилась. Втомилась посміхатись коли зовсім не смішно. Втомилась вдавати з себе щось типу:"я щаслива дура.на особистому фронті все гуд.життя круте..все круто!"

Мені хочеться іноді посумувати.Хочеться вдягнути штани, взути кросівки і пробігтися просто по полю, насолоджуючись тишею і спокоєм навкруги.

Або навпаки…хочеться загубитися десь серед звуків гучної музики/людей…

Хочеться в гори.Зірвати свій голос там, співаючи якусь божевільну і нікому невідому пісню.

Хочу, але я вимушена сидіти на стільці і тупо строочить якісь несенітниці про те, що накипіло в душі.

я подумала тут…у мене немає друзів…таких от справжнііх.ну як..вони числяться там десь, підтримують мене, коли потрібно, балакають зі мною…але чи це друзі?

поки сама не подзвоню-ніхто ж не наважиться…а як комусь щось потрібно, всі тут, як тут…це дійсно засмучує.адже раніше якось не так було.

або я себе нкручую.

цікаво, це люди перевелися чи справа в мені?

______________________________________________________________________

взагалі….це тупі думки.які лізуть в голову.пізніше прочитаю-посміюсь, сподіваюсь.

Спочатку роблять, а потім думають.

Спочтатку втрачають, а потім цінять.

Споочтаку посилають, а потім починають любить.

Спочтатку не бережуть, а потім жалкують, що втратили.

Спочатку розбивають серце, а потім вибачаються.

л.ю.д.и.…ви смшні створіння!

(с) by me.

Мій день почитнається у 6.00-6.30 ранку…В цей час краще не трогать мене.Я не сприймаю нічого зранку.можу й послать/нагрубить, а потім жаліть.

Потім я йду вмиваться…це хоч якось приводить мене до нормального стану…Потім одягаюсь.снідаю і те.де.інколи мультики навіть зирю.під настрій.*____*

як в дитинстві:чипчипчипчип и дейл.к вам спешат :D

ну і 30хв ходьби..і я в "улюбленій усіма" школі…там я досипаю.їм.сміюся.бачу класних людей.а головне коханого та подругу :D…якби ж не вони.було б нецікаво ходить туди…от.

а потім додому повертаюсь..їм.зависаю вконтакті.говорю по мобайлу.уроки вчу.і сплююююю.приблизно в 22.30(якщо пощастить) *_______________*

the end

Людиии….Ну чому ж вони невдячні такі? Чому для них трудишся, викладаєшся наповну, а віддачі ніякої. Навіть елементарного "дякую" не кажуть.Всі зациклині лише на собі.

Люблю середу.Уроки класні.Настрій завжди хороший.Везе мені, крорче.

Завтра особлива середа.Дочекалась*___*

Ну усе ж добре буде, люди.За будь-яких обставин.

Просто чекати треба.Усі такі нетерплячі…я, мабуть, ще не зустрічала терплячих людей…ніхто не вміє чекати!І я не виключення.

Скажіть, що за фігня?

Чому ввечері я починаю скучать за кимось/хотіть чогось/в голову лізуть тільки сумні думки/слухається тільки повільна музика?а?

день був таким класним, а зараз шо?

поскоріше б спать:О

Ненавиджу свої сни.Особливо сьогоднішній.

Чому в житті не може бути все так гладко, як і у снах.?

мене прям зло бере…з одними мирюсь у снах, обнімаюсь/цілуюсь :D, круто короче все….а от в реальності все по-іншому.навіщо взагалі ці сни?

Не люблю ранок.Більше того…Н.Е.Н.А.В.И.Д.Ж.У.

що чудового в ньому? зранку не висипається/не думається/нічого не хочеться.

хочеться лише закутаться в тепле одіяльце і міцно-міцно спааати.щоб не балакав до тебе ніхто.щоб тииихо-тихо було.

всі люди непривітні якісь зранку.злі, сонні…короче, я зовсім не розумію любителів світанку.

а от захід сонця..це найкрутіше.особливо на морі.ммм..*________________*

Чому людина така не впевнена? щоб кардинально змінити своє життя, їй потрібен якийсь поштовх….та що там кардинально? навіть прості речі:пофарбуватися, змінити імідж, зайнятися своєю зовнішністю, тощо…Чому для цього нам потрібен якийсь випадок?Невже для цього потрібно, щоб тебе хлопець кинув, а ти назло йому стаєш класною;щоб друзі відвернулися.адже ми тоді змінюємось, живемо по-іншому.

Важливо лише зрозуміти, що нове життя може початися хоч завтра.ЗАВТРА, а не з понеділка/нового місяця/нового року….для цього ж не потрібні дати/випадки/трагедії.Важливо лише хотіти нового, не боятися змін.