Aleksandr Kulinskiy

Кава й шоколад..

З твого волосся віє аромат:
Там запах кави вплівся в феромони.
Пурпурних вуст торкався шоколад, -
Свій слід лишив на них солодко-чорний.

Я, зваблений спокусою принад,
Розчиню в тобі свою насолоду.
Ти жінка-кава, я - твій шоколад:
Одне для одного в житті винагорода.

©Aleksandr Kulinskiy

В`їжджаєм, мов в іншу країну,
З солоних просторів води.
Херсон, мов стрімка субмарина,
З-над хвиль випускає сліди.

В`їжджаєм. Відчинені люки,
Причалу запінений борт,
Й прошитий наскрізь ультразвуком,
Нам руку протягує порт.

©Aleksandr Kulinskiy

Як прийде сніг

Чому до мене не приходить сніг?
У темно-сірі вечори чекання,
Коли вже не лікує від кохання,
Ніщо, але я вірю – він би зміг.

Закутав в ковдру, зупинив би час,
Щоб помирити серце із душею,
Я виріжу сніжинки і наклею,
На вікна, що чекатимуть на вальс,

На дзвін мільйонів радісних сніжинок…
Життя – це диво, що не набридає,
Чимраз тебе нового відкриваю
Любуючись. Триває поєдинок

Осколки дзеркала упадуть біля ніг,
Між „так” чи „ні” я вибору не маю,
Куди втекти від себе ще не знаю,
Та знатиму тоді, як прийде сніг.

©Aleksandr Kulinskiy

Полотно…

А сніг лягає білими рядками
Твої на цьому полотні сліди
Зберу, як скарб, несмілими руками
В моїх малих долонях – ціла ти!

А сніг лягає довгими скибками
З твоїми поряд вже й мої сліди,
І геть усе, що було поміж нами,
Вмістилось в жменьці талої води…

©Aleksandr Kulinskiy