Это просто Вьюи блог

Одного разу головного редактора самого знаменитого американського джазового журналу " Down Beat ", що поширюється в 124 країнах світу, якийсь репортер під час інтерв'ю запитав: " А що таке джаз ? ". "Ви ніколи не бачили, щоб людина була так швидко ошелешена настільки простим питанням! ", Говорив згодом цей редактор. На відміну від нього, небудь інший джазовий діяч в якості відповіді на те ж питання міг би розповідати вам про цю музику дві години і більше, нічого конкретно не пояснивши, так як насправді до сих пір не існує точного, короткого і в той Водночас повного і об'єктивного визначення слова і самого поняття " джаз".

Зате існує величезна різниця між музикою Кінга Олівера і Майлса Дейвіса, Бенні Гудмена і "Модерн джаз квартету", Стена Кентон і Джона Колтрейна, Чарлі Паркера і Дейва Брубека. Багато складові частини і саме постійний розвиток джазу за 100 років призвели до того, що навіть вчорашній набір його точних характеристик не може бути повністю застосований сьогодні, а завтрашні формулювання можуть бути діаметрально протилежні (наприклад, для диксиленду і бібопа, свінгового біг- бенду і комбо джаз -року) .

Але чому ж джаз виник саме на території Північної Америки, а не Південної або Центральної, де також було достатньо білих і чорних ? Адже коли говорять про батьківщину джазу, його колискою завжди називають Америку, але при цьому зазвичай мають на увазі якраз сучасну територію США. Справа в тому, що якщо північну половину американського континенту історично заселяли, головним чином, протестанти (англійці і французи) , серед яких було багато релігійних місіонерів, які прагнуть звернути негрів в християнську віру, то в південній та центральній частині цього величезного материка переважали католики (іспанці і португальці) , які дивилися на чорних невільників просто як на робочу худобу, не піклуючись про спасіння їх душі. Тому там не могло виникнути значного і досить глибокого взаємопроникнення рac і культур, що в свою чергу зробило прямий вплив на ступінь збереження рідної музики африканських рабів, переважно в області їх ритміки. До цих пір в країнах Південної та Центральної Америки існують язичницькі культи, проводяться таємні ритуали і нестримні карнавали під супровід афро- кубинських (або латиноамериканських) ритмів. Не дивно, що саме в цьому ритмічному відношенні південна частина Нового Світу вже в наш час помітно вплинула на всю світову популярну музику, тоді як Північ дав до скарбниці сучасного музичного мистецтва щось інше, наприклад, спірічуелс і блюз.

Отже, продовжує Стернс, в історичному аспекті джаз - це синтез, отриманий в оригіналі з 6 принципових джерел. До них відносяться:

1. Ритми Західної Африки;

2. Робочі пісні ((work songs, field hollers);

3. Негритянські релігійні пісні (спірічуелс) ;

4. Негритянські світські пісні (блюз) ;

5. Американська народна музика минулих століть;

6. Музика менестрелів та вуличних духових оркестрів.