finally helps subdue it

Коли є багато вільного часу, а особливо коли його надто багато, ловиш себе на думці, що ти можеш все, абсолютно все. Ти сидиш собі цілими днями в інтернеті, жереш, потім знову сідаєш, покуриш раз десять легкі цигарки і знову займаєшся тим, що по суті не потрібно тобі взагалі. Чому люди почуває себе нікчемною? А все тому, що вона надто багато часу проводить з собою на одинці. Шкідливо дуже багато часу проводити зі своїми думками, оскільки всі думки матеріалізуються. Дивлячись на себе в дзеркало людина може спіймати себе на ще одній думці: «а я ще нічого, тут підтягнути, тут скинути і все буде лакшері», а ні фіга, в тому дзеркалі звичайна, сука, бактерія, яка кожного дня тільки й знає, що хвалити себе і кожного разу переносити все на наступний день, а для чого це? Бо так легше, легше бо хто ще тебе не похвалить, як не ти сам?

У випадку деяких людей, які дійсно мають якісь чи то психологічні, чи то соціальні проблеми, вони мають право на якусь певну «вструску», що буде висіти в них над головою. Я це все до чого? Якшо так подумати, то все, що ми маємо це лише наше сране его, щось схоже на клубок лайна, що ми називаємо душею та несуразне тіло, яке і нам самим не подобається. І знаєте що? Це абсолютно нормально.

Людина котра намагається виділитись, показати, що вона не таке униле лайно як і всі інші заслуговує поваги, я вважаю, оскільки тільки в такому випаку можна сказати собі, що: «бля, а чим я гірше то?», хоча і далі все буде як і було, ну за винятком тих людей, в яких дійсно крепка сила волі, аби до чогось йти. Я не хочу писати саме про себе, але якшо сказати чесно, мені не вистачає духу сказати собі: «Ти зможеш! Мать його, ти ж нормальна баба! Встала і зробила!», а все тому що, є люди котрі тобі можуть довести протилежне, а такі які можуть дати тобі пєндаля і показати куди летіти мало, це звичайно краще ніж один йобнутий курдупель, що показував протилежне, але зазвичай ці люди, яких мало, їм немає до тебе діла, а якщо і з’являється, то це не надовго, ти швидко їм набридаєш, оскільки в кожного своє життя і як то кажуть «хто як хоче? так і дроче». Але я ціную їх, ціную бо вони в мені щось знаходять, щось їх притягує.