Don't talk just act! Don't say just show! Don't promise just prove!

За останні декілька місяців це мабуть один випадок не надто хорошого настрою вже третій день підряд, ніби якесь опустошеннячи що. Особисто мене це дивує, тому що весь цей час в мене все було ніби блискуче, моє життя з кожним днем ставало цікавішим та насиченішим, було відчуття сяяння зсередини, я світилась, були пориви емоцій, саме позитивних емоцій.Мені здавалось що все, не буде більше ніяких проблем, а їх особливо то і не було, і зараз немає, але почуваюсь всередині якось фігово. Всім кажу, що все круто, чудово, воно то якщо на перший погляд і справді так, але це хибне відчуття комфорту на даний момент.

Іноді мене охоплює лінь, хоча я собі кажу, вставай іди щось роби для себе, самовдосконалюйся.Але буває, що заставити себе просто неможливо і я продовжую сидіти та втикати в цей дурний монітор.

Вчора почала писати тут, але мене не вистачило щоб продовжити, тому сьогодні почну заново.

Літо закінчилось, сьогодні вже ось 5 вересня, а я тут ще про літо буду писати)

Цей пост буде про те як ми добре погуляли в останній день літа, і його написати мене попросили ті що нижче і вище на фотках) Влад, Саша, Макс і Саша)

Коротше кажучи день був кайфовий дуже, але я тоді не виспалась і зранку ще тоді ходила в школу за сценаріємм, а потім пішла гуляти з атлічними ребятами)

Ну ми зустрілись, пообнімались) Що мені подобається, що коли я з ними бачусь то всі мене на руки піднімають і Саша каже, що я легенька)

Ну ми щось ходили гуляли балакали фоткались, куди ми ходили і що робили спочатку я не скажу, потім пішли на більярд, Максім в мене виграв, але це була випадковість, бо я чорний шарік не в ту лунку закотила) і ще він виграв дві чи одну партії) потім ми дуже захотіли їсти і пішли в сільпо, там була дегустація соку і не було тієї що наливає всім, і ми вирішили самі, бо хотіли пити, випили багато соку, пришла тьотка, сказала що викличе охорону і ми втікли в хлібобулочний відділ) Там довго ми вибирали що нам взяти на наш скромний бюджет, що залишився під майже кінць дня(о, і до речі ахахах). Ну ми взяли три довгих багета, я думала, що ми їх не здолаємо, але я дуже помилялась) ну і ще набрали пікніків і пішли на якусь карусель) (і там було аххаха). Потім Владу-дракону подзвонила мама і сказала, щоб він через 5 хвилин був вдома, а він ще був в Вінниці) (і знову ахахха). Потім ми поїхали в центр, Максім пішов додому, бо йому треба було чим раніше тим краще бути вдома) А я пішла провести мальчіків на автовокзал, мене спитали чи мені не страшно ходити вечором самій, я сказала що ні, але враховуючи позавчорашній випадок, то вже стрьомно трохи(

Потім Владу подзвонив папа і спас його від злої мами. Ми ще постояли поговорили, і я поняла, що мені вже треба додому, бо з самого ранку мене не було, і телефон сів (Я не могла з ними розпрощатись, бо вони такі хороші, ія за ними скучаю, чекаю коли наступного разу приїдуть) Ну ми тричі чи чотири рази прощались і я побігла) (о, забула..аххаха)

Ну я прийшла додому і сестра сказала, що мені капец. Мене наказали на тиждень, звинуватили у всякому і т.д. і т.п. і ось я тиждень не гуляю, а 1 вересня був вийняток)

Ну ось так, не знаю чи вам буде це цікаво читати, але мені було цікаво це писати згадуючи той день) Дякую)

P.S. і ще раз, ахаха :D