ATTENTION

boulevard:

к чёрту драму, пошли обдолбаемся.

и самые любимые

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?

Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?

Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О, візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!

Візьми мене з собою.

Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…

Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!

І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

elive:

come-on-bro:

ninny:

just-dance:

extraterestrials:

tururuuuu:

dianakord:

goody-goody:skarlettt:meteora:snooki:goodsmile:

дома

моя любимая песня звучит по радио, я -

в душе

моя любимая песня на компьютере, я -

кто - то просит спеть

piecesofwhat:

verviene:

martisha:

youtube:

люблю этот момент :D

nikamitchel:nitaleto:

kimara :

carina- :

Знаете, очень трудно "просто жить", когда все от тебя чего-то ждут. Чего-то необыкновенного и сверхъестественного, из ряда вон.
И семья, и друзья, и даже те, кто совсем-совсем не знают меня. Ни капельки. Смотрят и ждут. И так тяжело оправдать ожидания и всем угодить, всем прояснить всё за пару минут, рассказать все секреты и смыслы бытия, все откровения, всё, что за занавесом. И так тяжело вставать в 7 утра и выдыхать себя в новый день. Где ты один, всегда один, всюду один. И так стыдно признаться в том, что тебе ещё нет 20, а ты уже сгорел наполовину.

soulmates-never-die:

baptiser:

estrela:

myhorcrux:

Мистер Гарри Поттер,
Спасибо тебе за то, что оставался сильным, когда мы не могли.
Мистер Рональд Уизли,
Спасибо тебе за то, что всегда возвращался.
Мисс Гермиона Грейнджер,
Спасибо тебе за твое доброе сердце.
Мистер Джордж и Мистер Фред Уизли,
Спасибо вам за то, что вы никогда не унывали даже, когда мы с трудом улыбались.
Мистер Перси Уизли,
Спасибо тебе за то, что ты веришь в силу семьи.
Мистер Альбус Дамблдор,
Спасибо Вам за освещение пути.
Мистер Дадли Дурсль,
Спасибо тебе за то, что нашел доброту в себе.
Мистер и Миссис Уизли,
Спасибо Вам за то, чем Вы пожертвовали.
Мистер Сириус Блэк и Мистер Римус Люпин,
Спасибо вам за вашу привязанность.
Мистер Хагрид,
Спасибо тебе за твои бессмертные сострадания.
Мистер Невилл Долгопупс,
Спасибо тебе за твою храбрость.
Мисс Луна Лавгуд,
Спасибо тебе за мудрость твоих слов.
Добби-свободный эльф,
Спасибо тебе за твою дружбу.
Мистер Фред Уизли,
Спасибо тебе за твои воспоминания.
Мистер Северус Снейп,
Спасибо Вам за твою любовь.
Миссис Джоан Кэтлин Роулинг,
Спасибо Вам за наше детство.

mercystreet:

district:

Больше всего хочется иметь свою квартиру. Что бы в колонках своя музыка, на стенах свои фото, в холодильнике своя еда. Что бы по дому своя одежда валялась. И что бы свои окна и стены. Диван и кровать. Что бы денег хватало. Что бы самой хотелась убирать

Это совсем не одиночество, нет. Это свобода

donatello

и я как море которое никогда не найдёт берегов

corin :

(via not-your-bell )

cunt :

И я ни к чему не пришел, кроме как потолок,
на нас смотрит не потолок.
А те кто сверху, о них я думал тоже.

https://firewooork.viewy.ru/

Спасибо, что следишь.У тебя замечательный блог :)

cunt :

Не грузи мене, я точно знаю,
Як без тебе жив…
Залиш мене, залиш мене, благаю!
Не дратуй мене, набридло вже,
Нічого не змінити, я знаю, я знаю

Знову на вулиці сніг,
Я втомився, я падаю з ніг.
Мені холодно… Як набридла зима,
Зустрінемось, скажеш "Привіт!",
Проводжаю заметений слід,
Пощастило - залишилась одна.

kimara :

lookatyourself :

(via nina-che )