Это просто Вьюи блог

shikarnomne:

zasutskaya:

Уии) Какая прелесть)

via mashalazareva

cyku:

xyeta:sameone: Нормальные девушки:

ты:

язик мій - ворог мій. чим більше я говорю, тим менше мене розуміють

деякі люди називали мене розумною, прекрасною, чарівною, привабливою. але зними у мене якось не склалося. деякі люди називали мене милою, йобнута ідурепою. так до цих пір і називають. і тут нема чому дивуватися. така вона, силатяжіння безпосередності. а всі ці пишномовні утішні епітети немов приховуютьякийсь хитрий підступ. для життя - надто вже захоплено, але саме те длятеатральних п'єс з акторами в головних ролях, якщо ви розумієте про що я, зрозуміло. .

сьогодні фарбувала губи якійсь байдужій особі в дзеркалі. дівчинка, вибач, але тихто така і звідки тут взялася? ти мені не подобаєшся. тому змушена звернутися до тебе з вельми нелюб'язним проханням - уйобувай.

ненавиджу себе таку. на мене ніби повісили табличку, яку зазвичай вішають навітрини магазинів - "закрито". не найкращий час для відходу в себе. тому, що зараз моє я - це такий вузький обмежений простір, що в мене починається клаустрофобія.тісно тут, страшно і дихати нічим. як виберусь звідси, ще напишу. . що-небудь менш сумне й занепадницьке. фу. мені огидно від розмазування цих ментальних слюней.

знаєте в чому одна з найголовніших проблем більшості дівчат? в розставленях пріоритетів у відносинах з людьми. пріоритети змушують порівнювати, вибирати, робити переможцями одних і переможеними інших. ну прямо як на війні. а ми ж все не хочемо війни. ми, як хіпі, хочемо миру та й годі. ненавиджу пріоритети. дужекепсько зв'язувати себе кайданами жіночої дружби з тією, яка грішитьрозстановкою пріоритетів. бо в один прекрасний день відчуєш себе обмінноювалютою. прямо уявляю як такі особи самозабутньо чухають голову, задаючисьодвічним питанням "що ж важливіше? дружба чи кохання?". відповідь дружба?фейл. відповідь любов? теж фейл. відповідь не знаю? напружся і подумай, імбіцілка. правильна відповідь - не проводити кордону і сприймати все окремо, негвалтуючи людей своїми порівняннями. поробуйте порівняти Джастіна Бібера і Чарлі Менсона? абсуууурд ж. так само і тут - навіщо змішувати ці два різних поняття і ставити одне з них в пріоритет. потрібно просто дружити. потрібно простолюбити. потрібно без залишку надаватися й тому, й іншому почуттю. не луснітьадже. на всіх вистачить

я не знаю що зі мною. мене це дуже насторожує. немає. навіть лякає. такого ніколи раніше не було. не знаходжу собі місця. від цього хочеться оглушати порожнечу своїми тривожними криками. розбивати в кров кулаки об стіни. забитися в кут і дивитися в одну точку поки капіляри не почнуть лопатися. мені дуже страшно. ці змінені свідомості. світ уже не той, що раніше. я не зможу так існувати. життя перетворитися на жалюгідну екзистенцію. мені потрібна допомога. медикаментозне лікування? евтаназія? ось вже два дні в холодильнику лежать 4 кіндера пінгві і 3 кіндера Деліс. я з'їла тільки один сьогодні вдень. та що блять зі мною не так?

давненько я тут не писала. накопилась велика куча всього. зараз буде багато тексту.

potter :

Цинизм нужен для противостояния, как кирпичам цемент, чтобы дом не разрушала непогода. А душевность… От нее никто не отказывался, но давай отдавать ее тем, кто ценит. Разбрасываться ею ради того, чтобы доказать кому-то свое превосходство, мол, посмотрите, какое у меня сердце, или изменить другого — непробиваемого — таким образом… Ерунда! Те, кто не хочет видеть свет, так и не увидят его, хоть весь мир обвешай прожекторами, бесполезно.

Эльчин Сафарли

geksagen:

Природной бассейн - The Devil’s Pool, Зимбабве

"Я не дуже вдалий друг, херова прости господи дівчина і огидна дочка.
Зате я охрененна ідіотка, рідкісна дура і просто приголомшлива долбоебка.Счітаю, кожен повинен займатися тим, що в нього виходить найкраще.
Піду зроблю яку-небудь хуйню "

ах. так. "майже забула" людина якій я довіряла більше чим собі, думаючи що вона дійсно розуміє. мене. ро-зу-мі-є. але як виявилось що в блозі, що в житті. купу хаотичних думок, що змішалися в потоці свідомості - це все на, що я здатна. хоча я можу говорити про себе. причому дуже багато. але я неможу говорити про себе так, щоб стати зрозумілою.

а емоцій купа. а руки не друкують. а в роті уявний кляп.

не люблю Америку. але іноді мені хочеться туди. тому що в Америці багато класних музикантів. кожен раз, коли б мені набридало відкривати очі вранці, дихати, пити, їсти. загалом, кожен раз, коли б мені надокучає жити, я б збігала до якого-небудь біснуватому рокеру, покурює травичку. зламала б його ліжко, стрибаючи на ній і співаючи пісні його рок-гурту. потім змусила б його наколоти татуювання з моїм ім'ям. а потім би звалила, прихопивши всі його запаси травички

Плакати легко, якщо знаєш, що всі, кого ти любиш, коли-небудь чи кинуть тебе, або помруть. Довготривала ймовірність виживання кожного з нас дорівнює нулю.

Паланік

в мене жахлива температура.

а ще здається стався нервовий зрив. або це була просто дика істєріка. я не могла зупинитись. не могла змусити себе перестати плакати і все лепетала про смерть. аня не на жарт перелякалась, здається. та і взагалі, я здається, до пізди здивувала всіх навколо. не знаю що дивніше те що я плакала, чи зробила це при всхі. бо чомусь я не здивована, що моя істєріка сталась через три дні після того, як я собі пообіцяла, що тепер 0 емоцій взагалі.