Солодкі очі

Ну как можно с ним встречаться, когда этот идиот во время секса резко встает, наливает стакан молока и кладет туда несколько ложек "Несквика". Потом со словами "сила кролика, помоги мне" залпом выпивает и опять идет ко мне?

— А ты знаешь, что твой парень гуляет?
- Пусть гуляет, он тепло одет

..ещё мы иногда целовались.
Правда, редко.
Ведь мы всё-таки были просто друзья.

мне хочется его потрясти за плечи и сказать:
" Черт возьми, давай ты просто обнимешь меня сейчас и мы будем с тобой всю жизнь самыми счастливыми! "
но нет, я молчу. как полагается

Мне без тебя тяжело

просто давай дружить, в губы давай дружить.

“у нас беспощадные вендетты
на твоей крыше
мы носим биреты
и думаем. что мы в париже
все это где то. между
*я уже раздета*
и *я тебя ненавижу*

Молодь.У мене одразу асоціації чогось яскравого, нового, сучасного, антистандартного.Але це, звчиайно ж, я кажу, охоплюючи більшість, бо деякі зовсім непомітні, тьмяні, а інші люди відрізняються і виділяються із толпи.Саме таким, гадаю, треба приділити увагу.Це такі собі круті, на мій погляд, люди.Бо змога виділитися гарною плямою або (не дуже) у сіріій масі, наче розлита акварель кріз посивілого попілу –це реально круто.Але я повторюю, це тільки на мій погляд, на мою думку. Є навпаки такі люди (осболиво, це старі консерватори, люди похилого віку), котрих дратує ця нерівність, точніше мовити, ця вирізняність з поміж інших.Але нам байдуже.Байдуже на думки оточуючих, на їх міркування щодо нас.Бо ми такі є і, що ми є це дуже добре.

Напевно ви поставите питання, а чому?Чому неформальні, яскраві, не такі як усі люди-це круто?

А я скажу.

Така собі ходорлявість, біла майка або рубашка у клітинку скомбінована з простими потертими джинсам, вузькими або легенька сукня в стилі *хіппі стайл*, тобто квітчаста і ненав*язлива, шкіряна куртка, ципури на шиїї, як біжутерія, як прикраси, круті підбори такі масивні, которі не мають усіляких стразів чи ще щось таке вбоге й базарне, на зап*ясті різні браслети, мотузочки, на пальцях срібні металеві, дерев*яні кільця, нігті червоні короткі або коришняві з обдертим лаком де -ін –де, сумка шкіряна велика проста.Обличчя.За склом пристарілих окуляр у формі прямокутника або кругленьких з за гостерними кінцями *лисичок* ховалися очі. Такі блакитні, підмальовані охайно стрілки, губи, наче пурпорові відблиски сонця, вище губи пірсинг *монро*, довгі вії, підмальовані брови, волосся, а волосся таке русяве довгеньке, таке природне, іноді ніжно сплутане.Погляд пронизливий, розумний, іноді спустошений.Спустошений розчаруваннями до всього світу, точнішу цими почуттями, котрі іноді вкрадаються в душу.Такі тендітні натури, дуже болісно реагують на усілякі гидотні вибрики життя.

Вона полюбляє, звичайно ж, тусовки з такими як вона стильними і неймовірними, такими я к вона просттими і водночас різноманітними, цікавими, пронизливими до мурашок,.

Вона пьє водку, запиваючи її томянкою, вона палить (а іноді і, смакуючи травою) и вважає, що це нормально.Нормально, для нормлаьної молоді.

Слухає на повну навушники, там де лунає музика життя.Музика, що примушую і підсилює жагу до життя, а коли тобі дуже хочеться покінчити з собою вона тебе запенвяю в тому, що треба жити.І ти ії слухаєш.Таку круту музику, що має смисл, зрозумілий тільки людям котрі взмозі насправді розцінювати музику, які точно розуміють, наскільке рок-н-рол це приголомшливе диво, що без нього нікуди.А, слухаючи, Океан Ельзи, Земфіру, Тік, Beatles, Nirvana 30stm та інше улюблене вони шаленіють і готові підкорять всесвіт.Це яскраві, на мою, думку приклади антипопсових, антистандартних людей.Такі люди крім всіє дряні(я про дурні звички) читають, але не просто книжки про кохання чи ще про якусь попсу, а про реальность, про те як треба жити на спарвді.Захоплюються поезією і випивають вірші, наприклад, Жадана до дна.Ці надзвичайно прості люди полюбляють справжність, але з присмаком різноманітнх дрібниць.Такі могуть поводити себе абсолютно безбашенно, не припускаючи ніколи думки, типу:*А що ж скажуть інші, оточуючі?*Та нам плювати!Вони можуть стати на Бродвеї(у центрі міста на вулиці) і грати на гітарах, співати своє-улюблене.Можуть залізти на кришу багатоповерхівки і фотографувати небо, прогулюючись на краю даху і тримаючи тонкими руками свій Кенон.

Такі люди мають свою власну позицію у цьому житті.Свої як завжди власні думки і міркування.А ще вони намагаються спілкуватися з такими які вони самі.

Вони ніколи не приховують почуттів, емоцій.Вони сміються коли несмішно, коли просто добре на душі, вони посміхаються, коли бачать маленьку просто незнайому дитинку, котра грає з повітряною кулькою.Вони справжні.Такі люди ніколи не користуються фальшею.

Так вони складні за свичками і характером, так вони не слухаються батьків і часто влаштовують сварки, а потім тихо підходять і цілують м*яку щічку матусі й не бриту щоку татка.

Завжди щирі.Завжди.А головне, вони щирі у спілкуванні з рідними і близькими, а для інших они замкнуті, наче скарбниця, переповнена цукерками.Я гадаю це дуже правильно.Просто знайомим не треба показувати весь фотоальбом своєї душі.

Вони вже нормально ставляться і не звертають на тих, які кажуть:

-Що це ти нап*ялила?

Або:

-Ти що не гидуєшь носити одежу з секонду?

Чи:

-Палити й пити це дуже небезпечно!

Ці дурнуваті фрази їх просто іноді взмозі розсмішити!

Неформали, я гадаю, це ті, котрі мають осбисте самовираження у цьому світі, мають свї безглузді, але розумні, грунтовні погляди на життя!

Одже, ще з часів радянскьих брали свій початок різні субкультури, наприклад, стилягі.Їх розвиток набув ще у кінці 1950 і на початку 60 років.Але вони, стилягі, це брати субкульури-американських ребелів.Стилягі вони намагалися породнитися з Америкою, слухаючи американськую музику, граючи на їх музичних інструментах, вдягаючись яскраво кольорово, так зауважте, це ж ще у родянські часи!А тоді все було дуже строго з цими *кольоровими людьми*.Бо виділятись не можно ні в якому разі!А вони сміливі, чорт забирай, вони не боялися самовиражатися.

У наш час неформальні люди необов*язково емо чи готи, хіппі чи панк.Ні.

Просто працюючи над собою, ставай особистістю з особистими думками і стилем.Стилем своЇм приватним!Не дивлючись ні на які рамки і пркилади.А твоя зовнішність тільки все це підкреслить.

Товариши, яскараві люди – це дійсно круто!

Спробуй, якщо висточить сміливості ! Не пожалкуєш!

. Залиш свої комплекси й непоказність, попсу й клонований китайський одяг з ринку десь на смітнику, там де нас нема.

Як у пісні Океана Ельзи: *Там, там, там тіке там де нас нема!*

Там де нема таких як ми!

P.S.Скоріше, ходімо до секонду!)

Она была такая необыкновенная и волшебная. Любила меня, а мне было похуй. Я думал о своей бывшей, трахался не понятно с кем, пил крепкие напитки, гулял с друзьями и забывал о ней.
Она так волшебно выдыхала сигаретный дым из легких и так много читала, любила меня, ждала, а мне было похуй. Я забывал цвет ее глаз, забывал запах ее волос, ее тела. Я забывал к ней приходить. я забывал ее целовать. Я забывал о ней.
Она так нежно меня целовала в спину, так нежно дышала в шею, так нежно плакала когда мы расставались. А мне было похуй. Я снова шел трахать баб, я забывал что ее люблю, я забывал, что она - самое святое, нежное и волшебное. Я забывал о ней.
Теперь я так безнадежно хочу вернуть ее, поцеловать в плечо, написать ей смс, позвонить, украсть ее у обстоятельств. А ей похуй. Она однажды ночью меня выблевала со спиртным, она меня выкурила с сигаретным дымом.
Она все так же читает и много курит, она все такая же нежная и волшебная. Только теперь ей похуй.

всё будет хорошо до поры до времени а потом всё тоже самое

всё повторяется, только появляются отредактированые моменты и события