Молодь.У мене одразу асоціації чогось яскравого, нового, сучасного, антистандартного.Але це, звчиайно ж, я кажу, охоплюючи більшість, бо деякі зовсім непомітні, тьмяні, а інші люди відрізняються і виділяються із толпи.Саме таким, гадаю, треба приділити увагу.Це такі собі круті, на мій погляд, люди.Бо змога виділитися гарною плямою або (не дуже) у сіріій масі, наче розлита акварель кріз посивілого попілу –це реально круто.Але я повторюю, це тільки на мій погляд, на мою думку. Є навпаки такі люди (осболиво, це старі консерватори, люди похилого віку), котрих дратує ця нерівність, точніше мовити, ця вирізняність з поміж інших.Але нам байдуже.Байдуже на думки оточуючих, на їх міркування щодо нас.Бо ми такі є і, що ми є це дуже добре.
Напевно ви поставите питання, а чому?Чому неформальні, яскраві, не такі як усі люди-це круто?
А я скажу.
Така собі ходорлявість, біла майка або рубашка у клітинку скомбінована з простими потертими джинсам, вузькими або легенька сукня в стилі *хіппі стайл*, тобто квітчаста і ненав*язлива, шкіряна куртка, ципури на шиїї, як біжутерія, як прикраси, круті підбори такі масивні, которі не мають усіляких стразів чи ще щось таке вбоге й базарне, на зап*ясті різні браслети, мотузочки, на пальцях срібні металеві, дерев*яні кільця, нігті червоні короткі або коришняві з обдертим лаком де -ін –де, сумка шкіряна велика проста.Обличчя.За склом пристарілих окуляр у формі прямокутника або кругленьких з за гостерними кінцями *лисичок* ховалися очі. Такі блакитні, підмальовані охайно стрілки, губи, наче пурпорові відблиски сонця, вище губи пірсинг *монро*, довгі вії, підмальовані брови, волосся, а волосся таке русяве довгеньке, таке природне, іноді ніжно сплутане.Погляд пронизливий, розумний, іноді спустошений.Спустошений розчаруваннями до всього світу, точнішу цими почуттями, котрі іноді вкрадаються в душу.Такі тендітні натури, дуже болісно реагують на усілякі гидотні вибрики життя.
Вона полюбляє, звичайно ж, тусовки з такими як вона стильними і неймовірними, такими я к вона просттими і водночас різноманітними, цікавими, пронизливими до мурашок,.
Вона пьє водку, запиваючи її томянкою, вона палить (а іноді і, смакуючи травою) и вважає, що це нормально.Нормально, для нормлаьної молоді.
Слухає на повну навушники, там де лунає музика життя.Музика, що примушую і підсилює жагу до життя, а коли тобі дуже хочеться покінчити з собою вона тебе запенвяю в тому, що треба жити.І ти ії слухаєш.Таку круту музику, що має смисл, зрозумілий тільки людям котрі взмозі насправді розцінювати музику, які точно розуміють, наскільке рок-н-рол це приголомшливе диво, що без нього нікуди.А, слухаючи, Океан Ельзи, Земфіру, Тік, Beatles, Nirvana 30stm та інше улюблене вони шаленіють і готові підкорять всесвіт.Це яскраві, на мою, думку приклади антипопсових, антистандартних людей.Такі люди крім всіє дряні(я про дурні звички) читають, але не просто книжки про кохання чи ще про якусь попсу, а про реальность, про те як треба жити на спарвді.Захоплюються поезією і випивають вірші, наприклад, Жадана до дна.Ці надзвичайно прості люди полюбляють справжність, але з присмаком різноманітнх дрібниць.Такі могуть поводити себе абсолютно безбашенно, не припускаючи ніколи думки, типу:*А що ж скажуть інші, оточуючі?*Та нам плювати!Вони можуть стати на Бродвеї(у центрі міста на вулиці) і грати на гітарах, співати своє-улюблене.Можуть залізти на кришу багатоповерхівки і фотографувати небо, прогулюючись на краю даху і тримаючи тонкими руками свій Кенон.
Такі люди мають свою власну позицію у цьому житті.Свої як завжди власні думки і міркування.А ще вони намагаються спілкуватися з такими які вони самі.
Вони ніколи не приховують почуттів, емоцій.Вони сміються коли несмішно, коли просто добре на душі, вони посміхаються, коли бачать маленьку просто незнайому дитинку, котра грає з повітряною кулькою.Вони справжні.Такі люди ніколи не користуються фальшею.
Так вони складні за свичками і характером, так вони не слухаються батьків і часто влаштовують сварки, а потім тихо підходять і цілують м*яку щічку матусі й не бриту щоку татка.
Завжди щирі.Завжди.А головне, вони щирі у спілкуванні з рідними і близькими, а для інших они замкнуті, наче скарбниця, переповнена цукерками.Я гадаю це дуже правильно.Просто знайомим не треба показувати весь фотоальбом своєї душі.
Вони вже нормально ставляться і не звертають на тих, які кажуть:
-Що це ти нап*ялила?
Або:
-Ти що не гидуєшь носити одежу з секонду?
Чи:
-Палити й пити це дуже небезпечно!
Ці дурнуваті фрази їх просто іноді взмозі розсмішити!
Неформали, я гадаю, це ті, котрі мають осбисте самовираження у цьому світі, мають свї безглузді, але розумні, грунтовні погляди на життя!
Одже, ще з часів радянскьих брали свій початок різні субкультури, наприклад, стилягі.Їх розвиток набув ще у кінці 1950 і на початку 60 років.Але вони, стилягі, це брати субкульури-американських ребелів.Стилягі вони намагалися породнитися з Америкою, слухаючи американськую музику, граючи на їх музичних інструментах, вдягаючись яскраво кольорово, так зауважте, це ж ще у родянські часи!А тоді все було дуже строго з цими *кольоровими людьми*.Бо виділятись не можно ні в якому разі!А вони сміливі, чорт забирай, вони не боялися самовиражатися.
У наш час неформальні люди необов*язково емо чи готи, хіппі чи панк.Ні.
Просто працюючи над собою, ставай особистістю з особистими думками і стилем.Стилем своЇм приватним!Не дивлючись ні на які рамки і пркилади.А твоя зовнішність тільки все це підкреслить.
Товариши, яскараві люди – це дійсно круто!
Спробуй, якщо висточить сміливості ! Не пожалкуєш!
. Залиш свої комплекси й непоказність, попсу й клонований китайський одяг з ринку десь на смітнику, там де нас нема.
Як у пісні Океана Ельзи: *Там, там, там тіке там де нас нема!*
Там де нема таких як ми!
P.S.Скоріше, ходімо до секонду!)