999

і давай без обмежень
бо як ти знатимеш які в тебе крила, якщо не розкриєш їх?

хворію тобою.
лікуюсь іншими

думки вже протерли серце

у цю мить не хвилюють обмеження

і ким бути сьогодні коли дощі без зупинно підшкірно у вени
коли вітер в обличчя з усієї сили
коли робишся сильним але водночас щораз слабшаєш
з кожним видихом із кожною такою закоханістю

і зовсім я не нещасна.
на ніч п'ю чай і слухаю блюз.
я не дуже люблю людей.
це мій плюс. вам із-за людей деколи погано до нудоти. запам'ятай. якщо нікого немає поруч, у тебе є ти

все саме хороше тільки попереду

все що відбувається, насправді давно вже відбулося, і не раз

Істина - зазвичай на дні. На дні пляшки.

як на душі.

не виправдовуй себе словами "настрій - осінь".
сьогодні ніхто не змусить тебе говорити ямбами та хореями.
коли душа заплутано тебе відпочинку просить,
випий кави і поплачся чорним олівцем по папері.

не тікай від минулого, знайди правду в майбутньому й віршах.
сьогодні ніхто не змусить тебе дихати теперішнім.
і не говори, що настрій у тебе сьогодні трохи грішний
через те, що люди стали зовсім не "гомерівськими".

не забувай, що можна забутись в книжці.
і небо зоряне тобі на це нічого не скаже.
сходи на схóди, заплутайся в їхнім намисті.
і припини оце своє "як карта ляже "

ти розумієш, про що я. не відводь очей, дивись прямо.
у трамваях не так багато людей, яким соромно.
і припини читати вірші із плямами -
надворі й без цього до біса холодно

залишіться тонким, світлим спогадом в думках,
не нагадуючи про себе,
а то боляче то забувати,
то знов згадувати,
та починати "забувати"спочатку

померла в душі, згнию зовні

все саме хороше тільки попереду

деяким здається, що я ненормальна. а багато хто вже зрозуміли, що їм не здається

атмосфера осени накрывает меня полностью