Это просто Вьюи блог

мне хорошо с_е_й_ч_а_с
а потом, когда я поумнею и у меня будет полно силы воли - я возьму и брошу курить. и всё
(с) я

Не надо слов… Не надо… Помолчи… Слова уносит ветер, их забудешь… О счастье… О любви… Ты не кричи, Взгляни в глаза… И я пойму, что любишь…

…Мы привыкаем улыбаться тем, кому не хочется улыбаться, и выглядеть великолепно в тот момент, когда хочется кричать от боли…

Мой мир….это сплошная боль….мне тяжело ходить….дышать…..
я живу в мире…где меня никто не понимает….ни одноклассники….ни родственники..и даже некоторые друзья….
Тяжело жить в мире, где нет его теплых рук….сладких губ….
Больно идти вечером и видеть влюбленные парочки…..которые целуются…..обнимаюсь…..
Почему я…я…люблю того, кто очень далеко, за 2000 км…, в другой стране……???…?
Мои глаза….они никогда не видели его…..но…плачут из-за него..
Днем и ночью…мне плохо…я болею….давно болею им……его карими глазами………улыбкой…губами…..

я не знаю что мне делать…….
Maybe I must leave…… leave all you?

мое состояние 27 февраля 2010 в 15:02

Що таке кохання? Може, це щасливий подарунок долі? А може, це щось легке і приємне? Чи щось непривітне, таке, що приносить суцільні неприємності? Як не дивно, все вищесказане підходить до визначення кохання, настільки воно неоднозначне й різноманітне у своїх проявах. Чи знайоме вам відчуття, коли нічого не хочеться? Коли все стає байдужим, і нічого не цікавить. Навіть те, що недавно подобалось і тішило, вже не приваблює. Заплакати б, а немає чим. Засміятися б, а немає з чого. І здається, що не може бути нічого гіршого за цей стан. Хочеться знайти людину, яка розуміла б з півслова, якій можна було б розказати про все на світі, зануритися з головою в шалений вир кохання. Правда, буває, що коли ти, здається, вже дочекався такої людини, виявляється: це було просте захоплення, неглибоке, нещире за своєю суттю. Таке «прозріння» приносить із собою відчуття тяжкого розчарування.
Минають години, дні, тижні, місяці… Все ніби так, як і завжди, але врешті-решт розумієш, що чогось до болю не вистачає. І раптом така жадана зустріч відбувається! Нарешті відчуваєш, що певна людина, може, і знаходиться десь там далеко, але в твоїй душі вона тут, із тобою; обертаєшся та шукаєш серед сотень пар очей ті, що кожної хвилини постають у пам'яті. І наче все, як і завжди, але знайомі й друзі, дивлячись на тебе, в один голос твердять, що ти змінився. Дійсно, ти ніби літаєш на крилах кохання, землі під ногами не чуючи від щастя, яке переповнює колись одиноке серце, адже кохана людина — поруч.

Мягкий чуть голубоватый свет от монитора, теплый и уютный плед…Чашка горячего чая и любимый фильм…. Только почему-то очень хочется дождя..