okay

никогда не думала что дойду до такого….мысли в голове перепутались…(наверное от алкоголя) …но на тот момент уже было абсолютно всё-равно….я дальше и дальше вливала в себя алкоголь огромными дозами и курила в затяг уже третью сигарету за несколько минут…и меня все видели…и родители наверняка узнают об этом…но всё-равно…тупо всё-равно….внутри меня буря….со мной никогда такого не было….но больше всего чувствовалась боль….очень сильна боль и ещё более сильная обида…и в нескольких метрах од меня причина этой боли…и им тоже всё-равно….и опять акоголь…и новая сигарета…и все смотрят…а мне больно…..и впервые за много лет по лицу бегут слёзы….а боль раздирает…крик….чистый и искренний….опять крик….алкоголь….плач…..боль….ужасная…растущая…жестокая…боль……а дальше…..не знаю….не помню…не хочу….

было….казалось что это прошло и больше никогда не повториться….но вот уже неделя, а боль всё живёт во мне и никуда не собирается….а я держусь….мне очень больно и неприятно…но….любим, но не палимся….

я…я не така як всі..і хай інколи здається шо мене 5 хвилин тому випустили з Ліпін, але я знаю шо на цьому довбаному світі є люди які люблять мене такою))) знають шо я можу позвонити в два часа ночі і спитати "спиш?", знають, шо я можу обматюкати їх з ніг до голови, але це нормально…
я своєрідна…зате я така одна…
люблю шоколад…без розуму…люблю, аж вмираю..люблю понад усе…є тількі одна річ яку люблю більше-він))
люблю лежати на ліжку і думати про те шо він робить…люблю так рідко але до другої або третьої ночі говорити з ним по телефону…люблю розуміти шо він далеко але тільки мій))) люблю чекати…
люблю позвонити до своєї кози в 11 годин вечора і поняти, шо ми говорим по 12 годин в суткі і нам цього мало…люблю валати на неї і слухати як вона кричіть на мене…
люблю літо…люблю коли жарко але це так пофігу…
люблю коли люди дивляться як на дурну, але я в цей час щаслива…
люблю свій тєлєфон…
ненавиджу кантакти…коли кінчаються мінути…
не люблю лягати спати, а потім просинатись пів сьомої ранку в неділю, бо я дура будільнік не виключіла…
не люблю коли люди яких счітаєш нормальними оказуються останніми падлюками…не люблю кіпішів без причіни…
люблю коли шот нєто і мої кахані за мене горою…люблю стояти за них…люблю коли вони щасливі…люблю коли з ними говоримо про нього…
люблю коли мене ніхто не розуміє крім трьох такіх самих дурненькіх як я))) )
люблю коли я туплю, а мені кажуть шо це просто збой на генетичному рівні…люблю говорити розумні слова при цьому не знаючі їх значення…люблю робити з лахів придурків))) люблю коли мої кахані роблять це разом зі мною…
люблю напитися вчверити шось а потім полчаса з цього лахати…люблю грати твістер на п*яну голову люблю говорити з кімось по тел і розуміти шо мелю всяку фігню))) )
люблю любити, чекати і знати шо не дарма…
люблю розуміти шо я ідіотка…схожа на скажену…зате я така одна..люблю коли мене цінують, а тому люблю цінувати інших…
люблю все, але найбільше люблю дош аби точно ніхто і ніколи не побачів шо я плачу….
люблю закатати ітєріку на пустому місті а потім в хвилині заспокоїтись і поржать))) )
люблю себе, їх, вас і його..
і в цьому все життя….
моє…

у кожного є людина яку вважаєш найважливішою….

і я так думала…я вірила, що він для мене найрідніший…

це дуже вжко, коли тебе реально кидає найважливіша людина…

навіть ворогу такого не побажаєш…..

це дуже болячє…надзвичайно…це дуже важко витримати…часом здається, що цн просто не можливо…

бачити коханого з іншою це айбільша мука на землі…

тепе я знаю що таке катування…

катування душі…серця…боляче…важко…