знаєте, це таке странне чуство..
нічого і нікого не хочеться. остаться одному..не на довго, а на певний період.
а ше..це для мене, як наркотік. следующа партія буде тільки 9 березня, а мені аж плакать хочеться, шо так не скоро
я 4 дня на цьом просиділа і тепер жиь не можу.
щас до кінця підбігає вівторок, а я з пятниці почті не була на вулиці. короткими перебєжками)