Невимовна біль на серці і душі.
Набігли хмари, стало темнім небо
І в мить стали сумними всі мої вірші,
А неприємності, як борода у Капітана Немо.
Яке пояснення логічне цьому всьому?
Чому так сталося ти знаєш?А я - ні.
У цигарковому диму і посмішках ховаєш втому,
Самотньо засинаєш в невідомій всім пітьмі.
Скажи, навіщо весь цей непотрібний фарс
І форс-мажор непередбачених подій?
Ти вів себе немов той Сніжний Барс,
Хоч не здійснив і половини всіх моїх надій.
Я пам"ятаю, ти любив моє волосся.
Його обріжу - щоб тобі було по тому!
Наш рік "не разом" мов стріла пронісся,
А ти, як і тоді, ховаєш в посмішках вчорашню втому.