Люди йдуть з нашого життя
за ними стелиться тракт закривавлених нарцисів
ти споглядаєш на своїх руках
омели цвіт із алим переливом
ми пустим спогади блукати на віраж
хай ними ситяться лиш чайки сизокрилі
комусь - прожить життя без каяття
комусь лиш карма, а комусь - митарство.
Люди йдуть з нашого життя
Залишив цвіт бур'яну при могилі
той, хто оглянувся у слід -
упав.
годинникар не зміг перевести годину
знову.
ти йдеш вперед не зупиняючись, відраз
по полю рвеш ромашки позолочені
Це не розпуття, тут нема доріг
і теплий, ефемерний вітер б'є по поясі.
мене навчили в світі цьому жить
розповіли, як вибирать із розумом
як легко досягнуть усіх вершин
" як виробити в собі самовпевненість".
на сердці талий сніг, який вже рік..
колись у ньому розквітало счастя
твій самий сильний та старий надрив
віднині - це звичайна, проста рана.
людину здатен вбити нарцисизм
ти - не суворий персонаж із фільму
мені розповіли, як стримать біль
але чому,
ніхто не розповів мені, що таке - втрата?
